У громаду надійшло ще одна жахлива звістка.
Переглядів 42
Невимовний біль. У громаду надійшло ще одна жахлива звістка. Це сповіщення про загибель земляка, який щиро і палко любив свій народ, свою батьківщину, який з гідністю виконав свій військовий і громадянський обов’язок.
Вадим Борисович КОВАЛЕНКО. Він загинув від подвійного удару ворожого БпЛА «Ланцет» під час здійснення заходів з національної безпеки та оборони держави, її територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії з боку рф…
Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 отримав спеціальність машиніста екскаватора гірничо-рудної і вугільної промисловості у СПТУ-4 (філіал у м.Вільногірськ). Зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти. Як більшість хлопців того часу, пройшов армійську підготовку – три роки відслужив у Військово-морському флоті.
Після демобілізації повернувся у рідне місто, розпочав трудову діяльність, створив міцну і гарну родину. Разом із дружиною Оленою народили і виховали доньку і сина.
Багато років Вадим Борисович віддано і добросовісно працював на Вільногірському ГМК. Його добре знають на дільниці гірничих робіт №1 гірничо-транспортного виробництва як досвідченого екскаваторника і слюсаря, а також як надійного друга і гарного колегу.
Добрий, чуйний, совісний, з прекрасним почуттям гумору, Вадим Борисович назавжди залишиться саме таким у спогадах людей, які його знали.
В силу свого характеру він не міг залишатися байдужим до людського горя, до подій, що відбувалися в країні з розгортанням повномасштабної агресії росії проти України. Не зважаючи на свій немолодий вже вік, неодноразово вдома говорив: «Призовуть – піду, ховатися не збираюся, хоч чимось допоможу хлопцям». На той час його син вже служив у військах ППО.
01 липня 2024 року Вадим Борисович був призваний на військову службу першим відділом у м. Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області. Пройшов навчання, отримав направлення в інженерні війська. Службу проходив на Сумському та Запорізькому напрямках, виконував спеціальні бойові завдання щодо фортифікаційного обладнання оборонних рубежів.
19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі «Ланцети»… Удари були настільки сильними, що наш земляк отримав цілий ряд важких поранень, уражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, теж поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. На подив лікарів, при таких страшних пошкодженнях наш земляк тримався за життя. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. На жаль, всі зусилля медиків врятувати життя воїна не виправдались.
28 травня 2025 року старший солдат Збройних Сил України Вадим Борисович КОВАЛЕНКО, не приходячи до свідомості, помер.
Місцева влада, жителі Вільногірської міської територіальної громади висловлюють щирі й глибокі співчуття родині загиблого воїна: дружині, доньці, синові, онукам, братові, всім близьким, друзям, побратимам покійного.
Низький уклін йому за звитягу і мужність, проявлені під час захисту нашої держави.
Поховають Вадима Борисовича КОВАЛЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.
Церемонія прощання із земляком відбудеться у понеділок, 02 червня, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС «Металург».
Запрошуємо жителів громади взяти участь у скорботному заході, вшанувати воїна і підтримати у цей важкий час його родину.
Вічна слава Герою!
Джерело Вільногірська міська рада