Важкий шлях до миру, до нашої перемоги. У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка, вільногірця Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА.
Народився Ігор у Вільногірську 22 серпня 1969 року. Навчався у середній школі №4. Все своє доросле життя працював на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, потім у ЦГТТ (ГТВ).
Коли розпочалася широкомасштабна російська агресія проти України, Ігор Іванович вже 02 березня 2022 року був призваний першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області по мобілізації.
Молодший сержант Ігор КЛІЦЕНКО був водієм- механіком у славетній 17 танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині за Бахмут, Часів Яр, визволяв Херсон. Йому було 55. "Дєд", так називали його бойові побратими, був прикладом гідності, мужності, чуйності і фронтової дружби та взаємопідтримки.
19 жовтня 2024 року під час ведення бойових дій у населення у пункті Ольгівка Курської області рф наш земляк отримав поранення, несумісні з життям.
У воїна залишились: мама Валентина Семенівна, дружина Олена Геннадіївна, донька Анна, сестра Наталія. Не дочекався дідуся дворічний онучок...
Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним і близьким, друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам Ігоря Івановича.
Низький уклін землякові за стійкість і звитягу, за вірність рідній країні, за наш захист і наші життя.
Церемонія прощання з нашим воїном відбудеться 29 жовтня о 12:00 біля ПКіС "Металург". Давайте разом проведемо його в останню дорогу, підтримаємо родину у ці скорботні дні.
Поховають Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.
Сьогодні, 28 жовтня 2024 року, у Києві проходить церемонія прощання з нашим земляком, захисником України підполковником Збройних Сил України Олександром Миколайовичем ПОЙДОЮ.
За свої 60 років життя Олександр Миколайович пройшов гідний і героїчний шлях, про який повинні знати і пам’ятати люди.
Народився Олександр 30 березня 1964 року у м. Вільногірськ Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Навчався у Вільногірській середній школі №4, а потім – у місцевому ПТУ за спеціальністю «Машиніст екскаватора вугільної та гірничорудної промисловості».
Після армійської служби розпочав свою трудову діяльність помічником машиніста екскаватора на місцевому ГМК. Потім працював у Верхньодніпровському ремонтно-будівельному спеціалізованому управлінні, на Вільногірському заводі електровакуумного скла.
У Вільногірському гірничо-металургійному технікумі отримав спеціальність «Електрообладнання промислових підприємств та установ». Працював інженером відділу збуту у ТОВ «Вільногірське скло», інженером відділу маркетингу ТОВ «Хімтек» у Вільногірську.
Олександр Миколайович завжди був активним і небайдужим громадянином своєї держави. Тому частину свого життя присвятив суспільно-політичній діяльності. Обирався депутатом Мишуринрізької сільської ради, працював помічником-консультантом у двох народних депутатів Верховної Ради України третього та четвертого скликання.
У 2006 році був обраний депутатом Вільногірської міської ради V скликання. Працював на посаді секретаря ради.
Олександр Миколайович завжди мав власну думку, виступав за незалежну і суверенну Україну, за її свободу і територіальну цілісність. Наш земляк без сумнівів і коливань долучився до подій Помаранчевої революції, Революції Гідності (2013 рік – входив у склад VIIIАфганської сотні), брав участь у спецопераціях, в АТО, займався волонтерською діяльністю. Про це свідчать його друзі і бойові побратими. З 2017 року очолював Подільську районну в місті Києві громадську організацію інвалідів війни, Збройних Сил України та учасників бойових дій.
З 24 лютого 2022 року воював на бучанському напрямку, був важко поранений. Але це не зупинило його боротьбу. Після лікування і реабілітації він продовжив служити в територіальній обороні Києва. Має відомчі і державні нагороди.
На жаль, 25 жовтня 2024 року після тривалої хвороби Олександр Миколайович ПОЙДА відійшов у вічність.
До останньої хвилини життя він залишився вірним військовій присязі і громадянському обов’язку. Честь і слава землякові.
Міський голова Володимир ВАСИЛЕНКО від імені Вільногірської міської територіальної громади висловлює щирі співчуття мамі покійного Любові Самойлівні, братові Сергію Миколайовичу, дітям, онукам, друзям і колегам Олександра Миколайовича по роботі з приводу великої втрати.
У ці години родина, бойові побратими, громадськість прощаються з Олександром Миколайовичом ПОЙДОЮ, ще одним Героєм нашої держави, сином нашої вільної і волелюбної держави.
Його прах упокоїться на Берковецькому кладовищі м. Київ біля могили його бойової супутниці і дружини Лариси. Таким було бажання воїна.
Дніпро сьогодні у жалобі. У скорботі за тими, кого вбили росіяни, завдавши по місту ракетних ударів.
П'ять згублених життів... Співчуття рідним і близьким.
І ворог не вгамовується. Чотири рази атакував Нікопольщину. Застосовував дрони-камікадзе та РСЗВ «Ураган».
Цілив противник по райцентру та Марганецькій громаді. Пошкодження є на одному з підприємств. Та головне – без поранених.
За уточненою інформацією, вчора по допомогу лікарів звернулися 26-річна жінка та чоловік 36 років. Вони постраждали під час вечірнього обстрілу Нікополя. Їхній стан медики оцінюють як середній.
На зимовий час годинники переводять щороку в останню неділю жовтня. Цього року це буде 27 жовтня. Час потрібно перевести о 4:00 на одну годину назад. Це означає, що вночі в нас з'явиться "зайва" година сну.