Країна-терорист проводить масовану інформаційно-психологічну атаку проти України
Месенджерами та соціальними мережами нібито від імені ГУР розповсюджується повідомлення про загрозу «особливо масованого» ракетно-бомбового удару по українським містам сьогодні.
Дане повідомлення — фейк, воно містить типове для російських інформаційно-психологічних операцій граматичні помилки.
Закликаємо довіряти інформації лише з офіційних ресурсів та від речників ГУР МО.
Ворог, за неможливості підкорити українців силою, вдається до заходів залякування і психологічного тиску на суспільство. Просимо бути пильними та стійкими.
Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги — безпечніше перечекати в укритті. Втім, закликаємо не піддаватись панічним настроям.
19 листопада 2024 року о 10:00 на площі біля пам’ятника воїнам АТО у міському парку відбудеться тематичний захід з нагоди тисячі днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Запрошуємо вас взяти участь у заході. Передбачається церемонія покладання квітів і встановлення лампадок.
Завтра у Кривому Розі День жалоби за загиблими внаслідок ворожої атаки
Ворог забрав життя чотирьох людей: трьох дітей – двомісячної Уляни, Демида, якому було 2 роки 9 місяців, десятирічного Кирила та їхньої матері Олени, якій було лише 32 роки.
Кривий Ріг. Звичайна п’ятиповерхівка, по якій російські терористи вдарили ракетою. Зруйновано квартири з першого по п’ятий поверх одного з під’їздів. На цей час відомо, що сім людей постраждали, серед них двоє дітей. Триває аварійно-рятувальна операція, робиться максимум для порятунку. Під завалами можуть бути люди.
Кожного дня, кожної ночі Росія чинить однаковий терор. Хіба що все більша кількість цивільних обʼєктів стає мішенями. Росія прагне тільки продовження війни, і кожен її удар спростовує будь-які заяви з Росії ж про дипломатію. Україна потребує зброї для захисту від російського терору та міцнішої підтримки світу для того, щоб дипломатія стала реальною та сильною. Без принципових рішень і сильної підтримки України Росія не матиме мотиву шукати миру, а шукатиме тільки нові мішені.
upd 12.11.2024
Тіло третьої дитини виявили під завалами п'ятиповерхівки. Їй не було й року...
Загалом під час учорашньої атаки на Кривий Ріг росіяни вбили четверо людей. Страшна трагедія. Найщиріші співчуття рідним загиблих.
У Вільногірську громаду цими вихідними надійшло ще одне скорботне сповіщення від військових: захищаючи Україну, її свободу, незалежність та територіальну цілісність, на фронті загинув наш земляк, житель села Кринички Вільногірської міської територіальної громади, Володимир Анатолійович КОСТЮШИН.
Ще одна безцінна втрата…
Володимир народився 16 вересня 1970 року в селі Кринички на той час Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Після завершення навчання у Вільногірській середній школі №1 навчався у місцевому технікумі, пройшов армійську підготовку. Потім розпочав свою трудову діяльність. Деякий час працював у ТОВ «Вільногірське скло».
Багато років свого життя віддав праці у сфері ЖКГ. Мешканці громади добре знають Володимира Анатолійовича як гарного спеціаліста, висококласного слюсаря. Він користувався заслуженим авторитетом серед колективу комунального підприємства «УП «Жилкомсервіс», завжди був готовий прийти на допомогу.
Завжди оптимістичний, безкорисливий, добрий, вдома – люблячий батько і чоловік. Дуже любив сільське життя, природу, риболовлю… Таким був наш земляк, таким його запам’ятають люди.
російська агресія змусила багатьох наших співгромадян взяти в руки зброю, щоб захистити своїх рідних, свою землю, свою державу. На початку вересня 2024 року першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам’янського РТЦК та СП було призвано по мобілізації й нашого земляка.
Старший солдат Володимир Анатолійович КОСТЮШИН загинув під час виконання бойового завдання 01 листопада 2024 року в районі населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області. Військовослужбовець до останнього подиху залишився вірним і відданим Україні.
Вільногірська громада висловлює глибокі співчуття родині загиблого: дружині Наталі Миколаївні, синові Владиславу, а також всім друзям, колегам і побратимам Володимира Анатолійовича.
Низький уклін Героєві за мужність, звитягу і стійкість, з якими він став на наш захист.
Поховають Володимира Анатолійовича КОСТЮШИНА на Алеї Слави Вільногірського міського кладовища.
Церемонія прощання із земляком відбудеться 12 листопада 2024 року о 12:00 перед ПКіС «Металург». Запрошуємо жителів громади долучитися до скорботного заходу і провести Володимира в останній путь.
Війна чорною птахою принесла горе ще в одну родину нашої громади. На фронті, захищаючи Україну від російської навали, героїчно загинув наш земляк Олександр Миколайович ДВОРНИК.
Олександр народився 21 листопада 1974 року в місті Ніжин Чернігівської області. Згодом родина переїхала у село Боровківку (на той час Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Саме там Олександр закінчив 9 класів місцевої школи і пішов працювати у Вільногірськ на будівництво.
Після служби в армії повернувся до будівництва нашого міста, зокрема одним з останніх об'єктів, де він трудився, був будинок №15 по бульвару Миру. Працював слюсарем.
Коли для країни постала загроза від рф, без коливань пішов захищати батьківщину. У 2014-2015 роках брав участь в АТО, відстоюючи територіальну цілісність і незалежність нашої держави.
Потім продовжив трудовий шлях на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, у ЦВП, пульпонасосній станції. Останнім часом, перед широкомасштабним вторгненням росіян в Україну, працював бульдозеристом на ГТВ.
Як згадують друзі, рідні і колеги Олександра Миколайовича, він завжди любив людей, його також обожнювали малі і дорослі. Безкорисливий і чуйний, завжди готовий був ділитися з ближніми останнім. Знав сотні приказок, володів неабияким почуттям гумору.
З 24 лютого призваний першим відділом у м. Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації.
Солдат-сапер з позивним "Соколик", Олександр Миколайович ДВОРНИК пройшов великий і складний військовий шлях: боронив Український народ на Запорізькому і Херсонському напрямках, воював за Бахмут, за Лиман Донецької області.
29 жовтня 2024 року в результаті атаки ворожими FPV-дронами наш земляк загинув в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області. Загинув на полі бою, до останнього подиху залишаючись вірним сином свого народу, своєї землі.
Вільногірська міська рада від імені всієї територіальної громади висловлює щирі співчуття близьким Олександра Миколайовича: мамі Євдокії Степанівні, дружині Олені Миколаївні, доньці Анастасії, а також всім, хто знав нашого земляка, працював або воював пліч-о-пліч із ним.
Безмежна вдячність Героєві за захист, за врятовані життя.
У п'ятницю, 1 листопада, біля ПКіС "Металург" о 12:00 відбудеться церемонія прощання з Олександром Миколайовичем ДВОРНИКОМ. Запрошуємо мешканців громади провести воїна в останню дорогу та підтримати родину загиблого у скорботі.
Поховають земляка у Вільногірську на Алеї Слави міського кладовища.
Важкий шлях до миру, до нашої перемоги. У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка, вільногірця Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА.
Народився Ігор у Вільногірську 22 серпня 1969 року. Навчався у середній школі №4. Все своє доросле життя працював на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, потім у ЦГТТ (ГТВ).
Коли розпочалася широкомасштабна російська агресія проти України, Ігор Іванович вже 02 березня 2022 року був призваний першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області по мобілізації.
Молодший сержант Ігор КЛІЦЕНКО був водієм- механіком у славетній 17 танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині за Бахмут, Часів Яр, визволяв Херсон. Йому було 55. "Дєд", так називали його бойові побратими, був прикладом гідності, мужності, чуйності і фронтової дружби та взаємопідтримки.
19 жовтня 2024 року під час ведення бойових дій у населення у пункті Ольгівка Курської області рф наш земляк отримав поранення, несумісні з життям.
У воїна залишились: мама Валентина Семенівна, дружина Олена Геннадіївна, донька Анна, сестра Наталія. Не дочекався дідуся дворічний онучок...
Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним і близьким, друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам Ігоря Івановича.
Низький уклін землякові за стійкість і звитягу, за вірність рідній країні, за наш захист і наші життя.
Церемонія прощання з нашим воїном відбудеться 29 жовтня о 12:00 біля ПКіС "Металург". Давайте разом проведемо його в останню дорогу, підтримаємо родину у ці скорботні дні.
Поховають Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.
Шановні жителі громади!
ПАМ'ЯТАЄМО...