У кривавих боях російсько-української війни гинуть сини і доньки нашої держави. Ще одна страшна втрата і в нашій громаді, ще одне життя обірвали ворожі снаряди. Під час курської операції загинув житель Вільногірська Роман Анатолійович ЛЕВЧЕНКО.
Народився Роман 16 серпня 1985 року в нашому місті. По завершенню навчання у Вільногірській середній школі №5 працював на гірничо-металургійному комбінаті озеленювачем, згодом освоїв професії електрика і слюсаря. Потім перевівся на ТОВ «Склянний Альянс». Працював слюсарем-ремонтником у составному цеху.
Завжди був життєрадісним, позитивним як вдома, так і на роботі. Мав дружину, мріяв про дитину. Захоплювався механікою, малюванням, кресленням. Але все змінила війна…
03.05.2024 року Роман був призваний на військову службу по мобілізації першим відділом у місті Верхньодніпровську Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області. Звичайний робітник став солдатом, пішов захищати суверенітет рідної країни. Пройшов військову підготовку на території області, ще місяць – за кордоном. За своє зовсім коротке воєнне життя бив ворога на Торецькому напрямку, в Сумській області.
24 серпня 2024 року він загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області рф.
«Я повернуся!» - такими були його останні слова дружині Олені. Він обов’язково повернеться до нас у віршах і прозі, уві снах і фільмах. Той подвиг, який здійснили тисячі наших співвітчизників під час незнаною за жорстокістю війни, залишиться в історії світу навіки.
Від усієї громади висловлюємо щирі співчуття дружині і сестрі Романа Анатолійовича, всім його друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам. Він назавжди залишиться в пам’яті народній як Герой, який віддав власне життя за мир і спокій в країні, за свободу і незалежність Українського народу. Низький йому уклін і наша шана.
Романа Анатолійовича ЛЕВЧЕНКА поховають на Алеї Слави міського кладовища. Церемонія прощання відбудеться 24 вересня 2024 року о 12:00 на площі перед ПК і С «Металург». Просимо мешканців громади віддати данину шани воїну і взяти участь у церемонії прощання.
Вільногірська громада знову у жалобі. Життя ще одного захисника України обірвала війна.
Руслан Юрійович БІДА ніколи не бував у Вільногірську. Він народився 26 жовтня 1988 року у місті Попасна Сєвєродонецького району Луганської області.
Закінчив там загальноосвітню школу №25, професійно-технічне училище №85. Здобув професію різника по металу. За фахом працював на місцевому вагонно-ремонтному заводі.
У результаті військових дій, які розгорталися в тих краях, виїхав працювати в місто Балаклея Харківської області. А батьки воїна, Людмила Олександрівна та Юрій Федорович, теж вимушені були рятуватись, залишити рідне місто. Вони виїхали з міста Попасна у березні 2022 року і мешкають у Вільногірську як внутрішньо переміщені особи.
18 травня 2024 року Ізюмським РТЦК та СП Харківської області їхнього сина було призвано на військову службу по мобілізації.
Руслан Юрійович пройшов військову підготовку в Чернігівській та Сумській областях. Далі розпочалась військова служба.
Під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій поблизу населеного пункту Руская Конопелька Курської області рф отримав важке поранення.
На жаль, врятувати життя солдатові медики не змогли. Він помер у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Київ 25 серпня 2024 року.
Вся Вільногірська громада висловлює глибокі співчуття батькам і сестрі Руслана БІДИ, його бойовим побратимам.
Низькій уклін Героєві за подвиг в ім’я Українського народу, в ім’я незалежності і територіальної цілісності нашої батьківщини.
Батьки воїна прийняли рішення поховати сина на Алеї Слави нашого міського кладовища.
Прощання із Русланом Юрійовичем БІДОЮ відбудеться у середу, 04 вересня 2024 року, о 12:00 на площі перед ПКіС «Металург». Запрошуємо жителів громади взяти участь у церемонії прощання, морально підтримати батьків воїна.
За незалежність і свободу нашої держави, за мирне небо над нашими головами на всіх фронтах і в тилу ризикують життям тисячі мужніх синів і доньок України. На жаль, реалії війни жорстокі: не всі повертаються додому. І ці втрати завжди відгукуватимуться болем у наших серцях.
У Вільногірську міську територіальну громаду надійшла звістка про загибель у бою ще одного земляка – Олександра Борисовича БАРАТЕЯ. Це сталося 19 серпня 2024 року в ході курської операції ЗСУ.
Олександр БАРАТЕЙ народився 26 липня 1997 року у селі Долинське П’ятихатського району Дніпропетровської області. Зараз це село входить у Саксаганську ОТГ Кам’янського району.
Після навчання у місцевій школі закінчив Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти. Працював у ТОВ «Склянний Альянс» у Вільногірську налагоджувальником машин контролю, на філії "ВГМК" АТ "ОГХК" електриком, потім знову повернувся на скляне виробництво. Чуйна, доброзичлива людина, гарний спеціаліст – саме таким залишиться наш земляк у спогадах колег і друзів.
У Вільногірську Олександр створив родину. Разом із дружиною Світланою з любов’ю і турботою виховували доньку Варвару.
Широкомасштабне вторгнення росії не залишило осторонь цю сім’ю. 08 травня 2024 року третім відділом у місті П'ятихатки Кам'янського РТЦК та СП Олександра призвано на військову службу по мобілізації.
Після проходження військової підготовки служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Солдат Збройних Сил України Олександр Борисович БАРАТЕЙ із позивним «Каспер» загинув на полі бою в районі населеного пункту Шептухівка Кореневського району Курської області російської федерації, мужньо виконавши свій військовий і громадянський обов’язок у боротьбі за Україну, за її державність, за мирне життя Українського народу.
Вся Вільногірська громада висловлює глибокі співчуття всім рідним і близьким нашого захисника, його друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам.
Прощання із земляком відбудеться у суботу, 24 серпня, 2024 року о 12:00 на площі біля ПКіС «Металург». У разі будь-яких змін буде окреме повідомлення. Запрошуємо жителів громади підтримати родину загиблого у цей скорботний час, взяти участь у церемонії прощання.
росія продовжує вбивати синів і доньок України, цвіт нації, працьовитих, миролюбних громадян, яким довелося взяти зброю в руки і стати на захист рідної держави. Ще одна така гірка втрата у нашій громаді: під час виконання бойового завдання на фронті загинув Віктор Олександрович БУТЕНКО.
Народився Віктор 15 травня 1985 року у місті Вільногірськ. Навчався у Вільногірській загальноосвітній школі №5. Спеціальність гірничого інженера здобув у Національному гірничому університеті (зараз НТУ «Дніпровська політехніка»).
Після навчання працював за фахом у ТОВ «Мотронівський ГЗК». Проявив себе гарним працівником, користувався авторитетом серед колег по роботі.
Разом із дружиною Катериною Віктор створив міцну гарну родину, виховували двох синочків, будували мирні плани на майбутнє, як і мільйони інших співвітчизників.
Але країна-загарбниця змінила життя багатьох українців, розгорнувши проти нас широкомасштабну війну. Вже 23 грудня 2022 року молодший сержант Віктор Олександрович БУТЕНКО був призваний Першим відділом у місті Верхньодніпровск Кам’янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації.
Служив техніком однієї зі стрілецьких рот військової частини А****. Брав участь у боях на Лиманському напрямку, в районі Серебрянського лісництва, під Часовим Яром, на Покровському напрямку на Донеччині. За час служби двічі був важко поранений, пройшов лікування у госпіталях. Військові побратими згадують Віктора як вірного друга, мужнього і звитяжного бійця, який був справжнім Воїном і гідним Громадянином своєї держави.
23 липня 2024 року, виконуючи чергове бойове завдання, Віктор Олександрович потрапив під ворожий обстріл, в результаті чого отримав поранення, несумісне з життям. Це сталося на околицях населеного пункту Юріївка Бахмутського району Донецької області. Вже без ознак життя бойові побратими винесли Віктора з поля бою.
Вільногірська громада висловлює щирі глибокі співчуття родині нашого земляка: батькам, дружині, синам, сестрі, а також всім друзям, колегам по роботі, побратимам Віктора. Розділяємо з вами цю гірку втрату. Церемонія прощання з воїном відбудеться у неділю, 28 липня 2024 року, на площі перед ПК і С «Металург» о 12:00. Просимо жителів громади взяти участь у цьому скорботному заході й провести Віктора в останній путь.
За бажанням родини поховають земляка у селі Мар’янівка Дмитрівського старостинського округу на місцевому кладовищі.
РАКЕТНА АТАКА ТЕРОРИСТІВ:ЗБИТО 30 РАКЕТ ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Близько 10-ї ранку ворог завдав комбінованого ракетного удару по Україні із використанням ракет повітряного, морського та наземного базування.
Чергова терористична атака по мирних містах. Україна в жалобі. Співчуття родинам загиблих та постраждалим. Світ має жорстко відреагувати на цей злочин. І дискусій про те чи можна завдавати ударів по військових об’єктах на території росії взагалі не повинно бути. Помстимося за кожного українця. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Командувач Повітряних Сил
ПАМ’ЯТАЄМО…
ПАМ’ЯТАЄМО…
ПАМ’ЯТАЄМО…
ПАМ’ЯТАЄМО…
