Війна рф проти України

Ще одна страшна втрата для всієї громади

Переглядів 59

ПАМ’ЯТАЄМО…

Лютий, 2026… Ще одна страшна втрата для всієї громади – Артем Михайлович ПАРФЬОНОВ. Наш земляк, доброволець, справжній Герой.

Артем народився 18 січня 1984 року в м. Дніпро. Проживав з батьками у м.Вільногірськ. Після закінчення Вільногірської загальноосвітньої школи №4 продовжив навчання у місцевому професійно-технічному ліцеї (нині – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти»). Здобув професію електрослюсаря.

2002 року розпочав свою трудову діяльність у ТОВ «Вільногірське скло» водієм навантажувача.

З 2010 року працював на збагачувальному виробництві Вільногірського гірничо-металургійного комбінату сушильником.

Згодом опанував нову для себе професію помічника машиніста екскаватора. Зарекомендував себе як відповідальний робітник і класний спеціаліст.

У 2016 році був переведений в ТОВ «Мотронівський гірничозбагачувальний комбінат» в якості помічника машиніста екскаватора.

До повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави, як і тисячі співвітчизників, Артем Михайлович вів звичайний спосіб життя, зайнятий сімейними справами, облаштуванням побуту, працею. Був гарним сім’янином, вмілим господарем, чуйною людиною та вірним другом.

Війна змусила докорінно змінити життя, зруйнувала мирні плани. Вже 11 березня 2022 року, не чекаючи повістки, він став на захист нашої країни, добровільно вступивши до лав Збройних Сил України.

Пройшовши навчання в Кам’янці-Подільському, служив у складі військової частини А3814 механіком-водієм відділення плавальних інженерних машин понтонно-мостового батальйону. Проходив службу у військовій частині А4784.

Старший солдат Артем Михайлович ПАРФЬОНОВ брав участь у визвольних боях за Донеччину.

09 грудня 2024 року під час виконання одного з бойових завдань зник безвісти поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.

У результаті слідчих дій та ДНК-експертизи вдалося встановити, що зазначена вище дата стала останнім днем героїчного життя нашого земляка.

Від всієї громади висловлюємо щирі глибокі співчуття родині полеглого: мамі, дружині, синові з донечкою, сестрам та братові.

Для них і для всіх, хто добре знав Артема Михайловича, він назавжди залишиться у пам’яті найкращим чоловіком, люблячим сином, батьком, братом. Людиною, яка не боялася взяти на себе відповідальність за долю країни у цей випробувальний для всіх нас час.

Він був відважним Воїном і справжнім Героєм!

Низький уклін землякові за вірність Україні і мужність у справі її захисту від окупантів.

Поховають старшого солдата ЗСУ Артема Михайловича ПАРФЬОНОВА на Алеї Слави міського кладовища у Вільногірську.

Про дату та час прощання з воїном буде окреме повідомлення.

Вічна слава Героєві!

Джерело Вільногірська міська рада

Церемонія прощання із нашим земляком

Переглядів 50

Шановна громадо!

Завтра, 23 лютого, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС "Металург" відбудеться церемонія прощання із нашим земляком, Захисником Андрієм Юрійовичем СОЛДАТЕНКОМ.

Просимо Вас вшанувати пам'ять  Воїна, взяти участь у скорботному заході і підтримати морально родину полеглого.

Джерело Вільногірська міська рада

Вільногірська громада понесла ще одну важку втрату

Переглядів 63

ПАМ’ЯТАЄМО…

Вільногірська громада понесла ще одну важку втрату: захищаючи територіальну цілісність і незалежність України, загинув Родіон Сергійович КОРОЇД.

Родіон народився 01.03.1989 року у місті Вільногірськ. До 7-го класу навчався у загальноосвітній школі №2, а потім разом із родиною переїхав до Німеччини. Проживав у Берліні. Згодом вирішив повернутися на батьківщину. До початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну проживав у бабусі з дідусем.

У травні 2024 року пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Мав позивний «Фріц». Дуже пишався бригадою, завжди стверджував: «Ми – найкращі!». Дійсно, цей підрозділ сухопутних військ ЗСУ брав участь у найважчих боях, включаючи Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Авдіївку, Вугледар, Бахмут.

24 серпня 2024 року наш земляк виконував бойове завдання в районі смт Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Відбувся стрілецький бій. Зв’язок із солдатом обірвався. Як стало відомо пізніше від свідків тих подій, бійці рухалися парами. Побратим Родіона був важко поранений, і він не міг його залишити напризволяще: однією рукою відстрілюючись, другою тягнув його до наших позицій.

Доля була невблаганна. Обидва солдати, вірні військовій присязі і державі, загинули на полі бою. До останньої миті свого життя Родіон дотримувався принципу: «Своїх не кидаємо» Зброю не складаємо!».

Ці факти стали відомими пізніше, після довгих і болісних для рідних Родіона слідчих дій, після експертизи ДНК. 

Від усієї громади висловлюємо глибокі співчуття матері, сестрі воїна, його дідусю і бабусі, тітці, усім близьким і друзям.

Вдячність воїну за вірність батьківщині і його особистий внесок у нашу боротьбу проти російської агресії.

Поховають Родіона Сергійовича КОРОЇДА на кладовищі села Дідове Дмитрівського старостинського округу Вільногірської міської територіальної громади – поряд із могилами родичів.
Церемонія прощання із земляком відбудеться у Вільногірську. Про дату і час буде окреме повідомлення.

Вічна слава Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

Знову біль від втрати.

Переглядів 56

ПАМ’ЯТАЄМО…

Знову біль від втрати. У бою з російськими окупантами загинув житель Вільногірська Андрій Юрійович СОЛДАТЕНКО. Ворог продовжує руйнувати нашу землю, родини, міста, села.

Народився Андрій 04 грудня 1984 року у Вільногірську. Після закінчення середньої школи №2 продовжив навчання у Вільногірському технікумі (зараз це Відокремлений структурний підрозділ «Вільногірський фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій»). Вивчився на металурга.

З 2002 року, під час практики на збагачувальній фабриці Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, вже зарекомендував себе як гарний і відповідальний спеціаліст, надійний товариш. Багато років він присвятив збагачувальному виробництву.

З 2020 року до повномасштабного вторгнення росіян трудився на гірничо-транспортному виробництві помічником машиніста екскаватора.

Але війна перекреслила спокійне життя і мирні плани Андрія Юрійовича. 14 квітня 2022 року його призвано Першим відділом у місті Верхньодніпровск Кам’янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації.

Він пройшов військову підготовку в Європі за стандартами НАТО і розпочав службу в одній із військових частин Національної Гвардії України на посаді старшого стрільця – оператора безпілотних літальних апаратів одного з батальйонів оперативного призначення.

Родинні цінності були найважливішими для нашого земляка. Найкращий коханий чоловік, люблячий син, брат, батько, Андрій назавжди залишиться в серцях рідних найдорожчою людиною у світі.

Добрий, чуйний, м’який за характером, завжди готовий прийти на допомогу людям, він завжди був мужнім, рішучим, незламним воїном, який взяв на себе відповідальність за долю Українського народу і рідної країни.

Як згадують рідні, Андрій жодного разу не скаржився на умови служби, на труднощі. Завжди був налаштований оптимістично і ділився цим настроєм з родиною та оточенням.

12 лютого 2026 року солдат Андрій Юрійович СОЛДАТЕНКО героїчно загинув в бою з росіянами у Куп’янському районі Харківської області. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі та Україні.

Від всієї Вільногірської міської територіальної громади висловлюємо глибокі співчуття родині полеглого земляка: батькам, дружині, сестрі, донькам, племінникові, всім його друзям, колегам по роботі, військовим побратимам.

Щира вдячність Андрієві за подвиг, за захист всіх нас. Низький уклін батькам, які виховали не просто гарного сина, а Людину.

Поховають земляка на Алеї Слави міського кладовища у м. Вільногірськ.

Наразі вирішується ряд організаційних питань з боку військових і міської влади, тому про дату і час прощання з воїном буде окреме повідомлення.

Вічна слава Герою! Світлий спомин!

Джерело Вільногірська міська рада

Ворог активізував спроби вербування українців «під чужим прапором»

Переглядів 69

СБУ застерігає: ворог активізував спроби вербування українців «під чужим прапором»

Зокрема, рашисти видають себе за співробітників правоохоронних органів України і під різними приводами змушують громадян готувати підпали, теракти та диверсії.

Служба безпеки України вчергове закликає громадян дотримуватись інформаційної гігієни, а також з пересторогою ставитися до контактів з невідомими особами. Звертаємо увагу, що СБУ діє винятково у межах чинного українського законодавства. Представники Служби не ставлять будь-яких сумнівних «завдань».

У разі отримання через онлайн сервіси, соцмережі, месенджери або в інший спосіб пропозицій щодо підпалів, перенесення невідомих предметів, стеження за людьми (транспортом) та інших підозрілих дій, терміново повідомляйте про це СБУ:

Чат-бот «Спали» ФСБшника»: t.me/spaly_fsb_bot
Тел.: 0 800 501 482
Email: callcenter@ssu.gov.ua

Джерело Оперативний ЗСУ

Середа, 11 лютого 2026 року, – скорботний день у нашій громаді.

Переглядів 67

Шановні земляки!

Середа, 11 лютого 2026 року, – скорботний день у нашій громаді. Ми проведемо в останню путь захисника Ігоря Анатолійовича НЯНЧУКА.

Об 11:00 відбудеться прощання біля будинку, де він проживав, – місто Вільногірськ, вул. Молодіжна, 38.

О 12:00 розпочнеться церемонія прощання на площі Героїв біля ПКіС «Металург».

Запрошуємо жителів і гостей громади взяти участь у скорботному заході, віддати данину пам’яті та вдячності воїнові, підтримати його родину морально.

Джерело Вільногірська міська рада

У громаду надійшло ще одна жахлива звістка.

Переглядів 93

ПАМ'ЯТАЄМО...  

Він любив родину, роботу, музику… Ворог позбавив його всього, а найголовніше - життя.

Майже рік рідні Ігоря Анатолійовича НЯНЧУКА чекали і сподівалися, що почують знайомий голос, що доля ще посміхнеться їм, і він повернеться живим з війни. Але не судилося.

Ігор народився 28 червня 1971 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №5 здобув спеціальність «Машиніст екскаватора» у місцевому професійно-технічному училищі.

Строкову військову службу проходив у Німеччині, служив у зенітно-ракетних військах. В армії отримав звання старшого солдата.

Багаторічна трудова діяльність земляка пов’язана з Вільногірським гірничо-металургійному комбінатом. 13 років відпрацював піскоструминником, заробив шкідливий стаж. Потім перейшов у цех гірничо-технологічного транспорту, виконував сантехнічні роботи.

Для багатьох співвітчизників війна стала переломним моментом, коли звичайне мирне життя перетворилося на воєнне, і люди змушені були стати на захист країни.

Навесні 2022 року Ігор Анатолійович був призваний Першим відділом у місті Верхньодніпровск Кам’янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації. 23 травня рідні провели його на війну.
Певний період служби він виконував військові завдання на території Дніпропетровської області. До речі, так склалося, що він служив із сином Анатолієм у сусідніх військових частинах.
За сумлінне виконання військового обов’язку, зразкову військову дисципліну, вірність військовій присязі, високі досягнення у повсякденній службовій діяльності в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України у серпні 2023 року Ігор Анатолійович був нагороджений грамотою командира військової частини. Пізніше у складі 157-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України його перекинули на Донецький напрямок.

Остання телефонна розмова воїна із сином була 10 березня 2025 року. А вже 26 березня родині надійшло сповіщення від командування, що старший солдат Ігор Анатолійович НЯНЧУК зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Довгі місяці у серцях рідних жевріла надія, що все буде добре, що Ігор Анатолійович живий, обов’язково знайдеться. Та лише наприкінці січня 2026 року їм прийшло сповіщення про те, що 20 березня 2025 року, виконуючи військове завдання, він загинув у бою за Україну, за її свободу і незалежність в районі населеного пункту Зелене Поле Краматорського району Донецької області. Цей факт було встановлено завдяки слідчим діям та аналізу ДНК.

Старший солдат Ігор Анатолійович НЯНЧУК (позивний "Тату") до останньої хвилини життя залишився вірним військовій присязі та громадянському обов’язку. Низький уклін йому, наша повага і шана!
Від всієї громади висловлюємо щирі співчуття матері земляка, дітям, онукам, сестрі, всім, хто пліч-о-пліч йшов з ним по життю.

Поховають воїна на міському кладовищі Вільногірська, поруч з могилою батька. Таким було прижиттєве волевиявлення загиблого.

Про дату та час церемонії прощання буде окреме повідомлення.

Вічна слава і світла пам’ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

Церемонія прощання із захисником

Переглядів 96

Шановна громадо!

Завтра, 04 лютого 2026 року, о 12:00 на площі Героїв перед палацом культури і спорту «Металург» відбудеться церемонія прощання із захисником Олександром Вікторовичем ГРЕЧИНИМ.

Запрошуємо жителів громади долучитися до скорботного заходу і з гідністю провести нашого земляка в останню путь.

upd 03.02.2026 12:29

Для участі жителів с.Дмитрівка у церемонії прощання з воїном  організовано автобусний маршрут Дмитрівка -  Вільногірськ та у зворотньому напрямку. Виїзд об 11:00 від пам'ятника у с. Дмитрівка.

Джерело Вільногірська міська рада