Увага, загроза! На Прилуччині після атаки БпЛА виявлено небезпечні боєприпаси
Поліція Чернігівщини закликає громадян: якщо ви побачили підозрілий предмет, не підходьте, не чіпайте, телефонуйте 101, 102 чи 112.
Вибухонебезпечні предмети можуть використовуватись ворогом для ураження будь-якого з регіонів країни.
Ризик надзвичайно високий через те, що час вибуху таких боєприпасів невідомий. Уважно подивіться на фото — так можуть виглядати ці вибухонебезпечні предмети.
Вибухонебезпечний предмет схожий на трубу з квадратними насічками на корпусі. Діаметр близько 5 см, довжина 35-40 см..
Обов’язково попередьте близьких та у разі виявлення таких боєприпасів – негайно викликайте екстрені служби.
СБУ попереджає: спецслужби рф вербують українців, видаючи себе за співробітників Служби безпеки
Спецслужби рф почали застосовувати нову тактику для вербування українців. Ворог представляється «співробітником СБУ» і ставить злочинні завдання, які треба виконати нібито «в інтересах Української Держави».
Російські спецслужби використовують схему розсилки повістки на допит до слідчого СБУ через нібито відкрите кримінальне провадження. Найчастіший привід - придбання «заборонених в Україні товарів».
Після цього куратори з рф пропонують допомогу у «закритті кримінального провадження». Щоб «вирішити це питання», вони вимагають виконати різні завдання: вчинити підпал, зібрати саморобний вибуховий пристрій, зробити донат нібито на ЗСУ, здійснити теракт чи диверсію.
Якщо раніше пріоритетними цілями були підлітки, то тепер – і люди похилого віку.
У разі отримання підозрілої повістки, чи контактів з невідомими людьми, які представляються співробітниками СБУ, звертайтеся до офіційного чат-бота Служби безпеки: t.me/spaly_fsb_bot. Або повідомляйте про такі випадки на «гарячу лінію» СБУ: 0 800 501 482.
Не знаю, що може бути в головах тих нелюдей, які переступили через усі закони, конвенції, декларації про права, захист і життя дітей.
За роки російсько-української війни агресор відібрав у наших молодших поколінь дитинство, юність. Ми не знаємо достеменно статистики, але щодня у різних куточках нашої країни гинуть діти, потерпають від знущань, вибухів, пожеж. Загарбники свідомо б’ють по лікарням, садочкам, школам, дитячим майданчикам, транспорту, житловим будинкам. Вони вивозять наших дітей за межі України, і про наслідки цих дій можемо лише здогадуватися.
Це злочини, за які обов’язково прийде розплата, за які потрібно карати на міжнародному рівні, вимагати реагування усієї світової спільноти на дії рашистів.
Це злочини, які не можна пробачити або забути. І вони не мають строків давності. росія обов’язково понесе за все відповідальність.
День вшанування пам’яті безневинних дітей-жертв агресії – це наш всенародний протест проти насильства і війни. Відібрані, скалічені життя наших дітей - це довічні рани України. Наші співчуття всім, хто втратив частку себе – своїх діточок. Пам’ятаємо кожного!
04 червня - День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, які померли від рук, куль, розірваних ракет та бомб ворога.
До цієї скорботної дати завтра, 04 червня 2025 року, у нашій громаді відбудеться наступні заходи:
- 09:00 – у храмі на честь Святої Трійці Православної церкви України (бульвар Миру, 15) відбудеться панахида за дітьми-жертвами російської агресії
- 10:00 – у міському парку (вхід з боку ПК та С «Металург») тематичний захід до Дня вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, та акція «Голоси дітей»
Запрошуємо жителів громади взяти участь у заходах.
Невимовний біль. У громаду надійшло ще одна жахлива звістка. Це сповіщення про загибель земляка, який щиро і палко любив свій народ, свою батьківщину, який з гідністю виконав свій військовий і громадянський обов’язок.
Вадим Борисович КОВАЛЕНКО. Він загинув від подвійного удару ворожого БпЛА «Ланцет» під час здійснення заходів з національної безпеки та оборони держави, її територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії з боку рф…
Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 отримав спеціальність машиніста екскаватора гірничо-рудної і вугільної промисловості у СПТУ-4 (філіал у м.Вільногірськ). Зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти. Як більшість хлопців того часу, пройшов армійську підготовку – три роки відслужив у Військово-морському флоті.
Після демобілізації повернувся у рідне місто, розпочав трудову діяльність, створив міцну і гарну родину. Разом із дружиною Оленою народили і виховали доньку і сина.
Багато років Вадим Борисович віддано і добросовісно працював на Вільногірському ГМК. Його добре знають на дільниці гірничих робіт №1 гірничо-транспортного виробництва як досвідченого екскаваторника і слюсаря, а також як надійного друга і гарного колегу.
Добрий, чуйний, совісний, з прекрасним почуттям гумору, Вадим Борисович назавжди залишиться саме таким у спогадах людей, які його знали.
В силу свого характеру він не міг залишатися байдужим до людського горя, до подій, що відбувалися в країні з розгортанням повномасштабної агресії росії проти України. Не зважаючи на свій немолодий вже вік, неодноразово вдома говорив: «Призовуть – піду, ховатися не збираюся, хоч чимось допоможу хлопцям». На той час його син вже служив у військах ППО.
01 липня 2024 року Вадим Борисович був призваний на військову службу першим відділом у м. Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області. Пройшов навчання, отримав направлення в інженерні війська. Службу проходив на Сумському та Запорізькому напрямках, виконував спеціальні бойові завдання щодо фортифікаційного обладнання оборонних рубежів.
19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі «Ланцети»… Удари були настільки сильними, що наш земляк отримав цілий ряд важких поранень, уражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, теж поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. На подив лікарів, при таких страшних пошкодженнях наш земляк тримався за життя. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. На жаль, всі зусилля медиків врятувати життя воїна не виправдались.
28 травня 2025 року старший солдат Збройних Сил України Вадим Борисович КОВАЛЕНКО, не приходячи до свідомості, помер.
Місцева влада, жителі Вільногірської міської територіальної громади висловлюють щирі й глибокі співчуття родині загиблого воїна: дружині, доньці, синові, онукам, братові, всім близьким, друзям, побратимам покійного.
Низький уклін йому за звитягу і мужність, проявлені під час захисту нашої держави.
Поховають Вадима Борисовича КОВАЛЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.
Церемонія прощання із земляком відбудеться у понеділок, 02 червня, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС «Металург».
Запрошуємо жителів громади взяти участь у скорботному заході, вшанувати воїна і підтримати у цей важкий час його родину.
Наша громада понесла чергову болісну втрату. Ще один син України віддав своє життя за нас із вами: Ігор Сергійович ТУБАЛЬЦЕВ. Він вважався зниклим безвісти з жовтня минулого року. І лише нещодавно офіційно встановлено факт його загибелі під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Ігор ТУБАЛЬЦЕВ народився у місті Вільногірськ 17 червня 1994 року. Навчався у Вільногірській загальноосвітній школі №5, професію механіка здобув у нашому місцевому технікумі (зараз це ВСП «Вільногірський ФК УДУНТ»).
Трудовий стаж розпочав у ТОВ «Вільногірське скло». Пройшов строкову службу в армії, повернувся знову на скляний завод, потім працював у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «ОГХК».
Життя Ігоря у багатьох моментах було схожим на життя багатьох вільногірців. Працьовитий, добродушний і дружній до людей, він будував свою долю в рідній громаді, допомагав мамі в домашніх справах, у вихованні молодшого брата.
Збройна агресія росії проти України зруйнувала плани й долі багатьох українських родин, змусила мирних громадян взяти в руки зброю і захищати рідну землю від ворога.
21 червня 2024 року Ігор Сергійович ТУБАЛЬЦЕВ був призваний на військову службу першим відділом Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області, пройшов навчання на сапера. Служив стрільцем-санітаром у 157-й окремій механізованій бригаді. Під час штурмових дій противника в районі населеного пункту Цукурине, що на Донеччині, Ігор зник безвісти. Що пережили за цей час його близькі, важко навіть уявити. Але вони плекали велику надію на те, що Ігор обов’язково знайдеться, що він живий…
На жаль, 14 травня 2025 року, після проведення судово-медичної ДНК-експертизи, вдалося ідентифікувати тіло одного із загиблих і офіційно підтвердити факт смерті нашого земляка під час бойових дій.
Вся громада висловлює щирі і глибокі співчуття батькам, братові загиблого, всім його друзям, колегам по роботі, військовим побратимам.
Низький уклін і наша шана Герою. Дякуємо Вам, Ігорю, за звитягу і мужність.
Солдат Ігор Сергійович ТУБАЛЬЦЕВ буде з почестями похований на Алеї Слави міського кладовища.
Церемонія прощання із захисником України відбудеться у середу, 21 травня, о 12:00 на Площі Героїв біля ПКіС «Металург». Запрошуємо жителів громади взяти участь у скорботному заході: віддати шану воїну і морально підтримати його родину.
Зараз на Дніпровщині лікарі надають усю необхідну допомогу людям, які були поранені вранці ударом російського FPV-дрона.
Надзвичайно жорстокий удар і абсолютно свідомий воєнний злочин. Росіяни вдарили в місті Марганець по автобусу, який перевозив робітників та робітниць гірничозбагачувального комбінату. Звичайний автобус. Це очевидно цивільний обʼєкт, цивільна ціль. Понад 40 поранених, більшість – жінки, є дуже важкі поранення. На жаль, 9 людей загинули. Мої співчуття рідним та близьким.
Такі російські удари по цивільних FPV-дронами, на жаль, не є рідкістю. Найбільше від такого терору страждають цивільні в Херсоні та області, в Купʼянську, в Покровську, в громадах Дніпровщини: Нікополь та Марганець. Фактично щоденно є такі удари. Росіяни ще й вихваляються ними, публікуючи в інтернеті відео влучань по цивільних. Увесь світ має сприймати це тверезо: якщо таку форму терору застосовують росіяни, то інші терористи теж можуть перейняти її. Це одна з причин, чому продовження російської агресії є глобально небезпечним. Війна з часом змінюється, і що довше триває, то більше, на жаль, можуть бути модернізовані форми вбивств і знущань з людей.
Ми в Україні наполягаємо на негайному, повному і безумовному припиненні вогню. Саме такою була й абсолютно правильна пропозиція Сполучених Штатів 11 березня цього року. Це абсолютно можливо. Але можливо тоді, коли на це йде Росія та припиняє вбивства. На Великдень ми досягли зниження інтенсивності бойових дій та відсутності повітряних тривог. Україна пропонувала продовжити цей стан тиші щонайменше на 30 діб і зробити припинення вогню повним. Також ми готові до негайного припинення вогню щонайменше по цивільних обʼєктах і вже заявляли про це. Це має бути спільний перший пріоритет з усіма партнерами – збереження життів.
Була зустріч із партнерами в Парижі. Продовжуємо сьогодні в Лондоні – українська делегація вже почала зустрічі. Україна неодноразово говорила, що не виключає жодного з форматів, які можуть привести до припинення вогню й у подальшому до справжнього миру. Припинення вбивств – це завдання номер один. Вдячний усім, хто зосереджений саме на цьому і допомагає рухатись до завершення війни.
Мир може прийти в тиші, і перша ознака тиші – відсутність терору.
upd 23.04.25 15:00
49 постраждалих…
Це оновлена інформація щодо наслідків російського удару по Марганцю.
31 людина госпіталізована. Четверо – по двоє чоловіків і жінок – у важкому стані.
upd 23.04.25 18:30
Відсьогодні Марганець у триденній жалобі. За людьми, чиє життя обірвали росіяни – 9 безневинних жертв. Пам'ятаймо...
До 51 збільшилася й кількість постраждалих внаслідок ранкової атаки. Четверо – у важкому стані.
Наші воїни, наші янголи... Виборюють у ворога кожний клаптик землі, ризикуючи власним життям.
На жаль, у громаду знову прийшло гірке сповіщення: у цій війні ми втратили ще одного земляка. Костянтин Костянтинович ФОГЕЛЬ - воїн-доброволець, чоловік, батько двох діточок. "У полон я точно ніколи не здамся. На такий випадок у мене завжди є граната", - так сказав вдома, коли кілька разів контужений і поранений востаннє збирався на передову.
Народився Костянтин у місті Вільногірськ 19 липня 1986 року. Навчався у Вільногірській загальноосвітній школі №1. Вивчився на електрика у місцевому професійно-технічному училищі (зараз ЗДЦПТО). Як і багато хто з місцевих жителів, розпочав свою трудову діяльність на містоутворюючому підприємстві - Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті. Потім була служба в армії, знову ГМК.
У 2016 добровільно став учасником Антитерористичної операції, брав участь у бойових операціях в Донецькій області.
Потім деякий час працював у ТОВ "Вільногірське скло".
Коли взимку 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення росіян в Україну, вже 28 лютого Костянтин був у військовій частині.
За плечима нашого земляка бої за Бахмут, за Часів Яр, Херсон. Він захищав підступи до Покровська, до Харкова.
Солдат Костянтин ФОГЕЛЬ не так давно пройшов 2-місячний курс артпідготовки і приступив до обов'язків навідника однієї з артустановок.
В одному з боїв отримав важке поранення. Побратими доставили його у Харківський військовий мобільний госпіталь. Але врятувати його медикам, на жаль, не вдалося. 14 квітня 2025 року серце Костянтина Костянтиновича ФОГЕЛЯ зупинилось.
Непоправна втрата для родини, для всіх нас... Від громади висловлюємо глибокі й щирі співчуття дружині воїна Софії, дітям Ані та Герману, всім рідним, колегам по роботі, фронтовим побратимам.
Низький уклін Герою за його велику громадянську місію захисника, за його звитягу і мужність.
22 квітня о 12:00 на площі перед ПК і С "Металург" відбудеться церемонія прощання з нашим земляком. Запрошуємо жителів громади вшанувати воїна і провести в останню дорогу.
Поховають Костянтина Костянтиновича ФОГЕЛЯ на Алеї Слави Вільногірського міського кладовища.
ПАМ’ЯТАЄМО…
ПАМ'ЯТАЄМО...