Війна рф проти України

У Вільногірську громаду цими вихідними надійшло ще одне скорботне сповіщення від військових

Переглядів 66

ПАМ’ЯТАЄМО…

У Вільногірську громаду цими вихідними надійшло ще одне скорботне сповіщення від військових: захищаючи Україну, її свободу, незалежність та територіальну цілісність, на фронті загинув наш земляк, житель села Кринички Вільногірської міської територіальної громади, Володимир Анатолійович КОСТЮШИН.

Ще одна безцінна втрата…

Володимир народився 16 вересня 1970 року в селі Кринички на той час Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Після завершення навчання у Вільногірській середній школі №1 навчався у місцевому технікумі, пройшов армійську підготовку. Потім розпочав свою трудову діяльність. Деякий час працював у ТОВ «Вільногірське скло».

Багато років свого життя віддав праці у сфері ЖКГ. Мешканці громади добре знають Володимира Анатолійовича як гарного спеціаліста, висококласного слюсаря. Він користувався заслуженим авторитетом серед колективу комунального підприємства «УП «Жилкомсервіс», завжди був готовий прийти на допомогу.

Завжди оптимістичний, безкорисливий, добрий, вдома – люблячий батько і чоловік. Дуже любив сільське життя, природу, риболовлю… Таким був наш земляк, таким його запам’ятають люди.

російська агресія змусила багатьох наших співгромадян взяти в руки зброю, щоб захистити своїх рідних, свою землю, свою державу. На початку вересня 2024 року першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам’янського РТЦК та СП було призвано по мобілізації й нашого земляка.

Старший солдат Володимир Анатолійович КОСТЮШИН загинув під час виконання бойового завдання 01 листопада 2024 року в районі населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області. Військовослужбовець до останнього подиху залишився вірним і відданим Україні.

Вільногірська громада висловлює глибокі співчуття родині загиблого: дружині Наталі Миколаївні, синові Владиславу, а також всім друзям, колегам і побратимам Володимира Анатолійовича.

Низький уклін Героєві за мужність, звитягу і стійкість, з якими він став на наш захист.

Поховають Володимира Анатолійовича КОСТЮШИНА на Алеї Слави Вільногірського міського кладовища.

Церемонія прощання із земляком відбудеться 12 листопада 2024 року о 12:00 перед ПКіС «Металург». Запрошуємо жителів громади долучитися до скорботного заходу і провести Володимира в останній путь.

Вічна пам’ять і світлий спомин воїну!

Джерело Вільногірська міська рада

Війна чорною птахою принесла горе ще в одну родину нашої громади.

Переглядів 74

ПАМ'ЯТАЄМО...

Війна чорною птахою принесла горе ще в одну родину нашої громади. На фронті, захищаючи Україну від російської навали,  героїчно загинув наш земляк Олександр Миколайович ДВОРНИК.

Олександр народився 21 листопада 1974 року в місті Ніжин Чернігівської області. Згодом родина переїхала у село Боровківку (на той час Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Саме там Олександр закінчив 9 класів місцевої школи і пішов працювати у Вільногірськ на будівництво.

Після служби в армії повернувся до будівництва нашого міста, зокрема одним з останніх об'єктів,  де він трудився, був будинок №15 по бульвару Миру. Працював слюсарем.

Коли для країни постала загроза від рф, без коливань пішов захищати батьківщину.
У 2014-2015 роках брав участь в АТО, відстоюючи територіальну цілісність і незалежність нашої держави.

Потім продовжив трудовий шлях на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, у ЦВП, пульпонасосній станції. Останнім часом, перед широкомасштабним вторгненням росіян в Україну, працював бульдозеристом на ГТВ.

Як згадують друзі, рідні і колеги Олександра Миколайовича, він завжди любив людей, його також  обожнювали малі і дорослі. Безкорисливий і чуйний, завжди готовий був ділитися з ближніми  останнім. Знав сотні приказок, володів неабияким почуттям гумору.

З 24 лютого призваний першим відділом у м. Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації.

Солдат-сапер з позивним "Соколик", Олександр Миколайович ДВОРНИК пройшов великий і складний військовий шлях: боронив Український народ на Запорізькому і Херсонському напрямках, воював за Бахмут, за Лиман Донецької області.

29 жовтня 2024 року в результаті атаки ворожими FPV-дронами наш земляк загинув в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області. Загинув на полі бою, до останнього подиху залишаючись вірним сином свого народу, своєї землі.

Вільногірська міська рада від імені всієї територіальної громади висловлює щирі співчуття близьким Олександра Миколайовича: мамі Євдокії Степанівні, дружині Олені Миколаївні, доньці Анастасії, а також всім, хто знав нашого земляка, працював або воював пліч-о-пліч із ним.

Безмежна вдячність Героєві за захист, за врятовані життя.

У п'ятницю, 1 листопада, біля ПКіС "Металург" о 12:00 відбудеться церемонія прощання з Олександром Миколайовичем ДВОРНИКОМ. Запрошуємо мешканців громади провести воїна в останню дорогу та підтримати родину загиблого у скорботі.

Поховають земляка у Вільногірську на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна слава і світла пам'ять воїну!

Джерело Вільногірська міська рада

Сьогодні у Кривому Розі День жалоби.

Переглядів 67

Сьогодні у Кривому Розі День жалоби. Напередодні ворожа атака на місто знову забрала життя...

Пам'ятаємо про всіх жертв російського терору. Щирі співчуття тим, хто втратив близьких.

У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка

Переглядів 104

ПАМ'ЯТАЄМО...

Важкий шлях до миру, до нашої перемоги. У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка, вільногірця Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА.

Народився Ігор у Вільногірську 22 серпня 1969 року. Навчався у середній школі №4. Все своє доросле життя працював на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, потім у ЦГТТ (ГТВ).

Коли розпочалася широкомасштабна російська агресія проти України, Ігор Іванович вже 02 березня 2022 року був призваний першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області по мобілізації.

Молодший сержант Ігор КЛІЦЕНКО був водієм- механіком у славетній 17 танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині за Бахмут, Часів Яр, визволяв Херсон. Йому було 55. "Дєд", так називали його бойові побратими, був прикладом гідності, мужності, чуйності і фронтової дружби та взаємопідтримки.

19 жовтня 2024 року під час ведення бойових дій у населення у пункті Ольгівка Курської області рф наш земляк отримав поранення, несумісні з життям.

У воїна залишились: мама Валентина Семенівна, дружина Олена Геннадіївна, донька Анна, сестра Наталія. Не дочекався дідуся дворічний онучок...

Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним і близьким, друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам Ігоря Івановича.

Низький уклін землякові за стійкість і звитягу, за вірність рідній країні, за наш захист і наші життя.

Церемонія прощання з нашим воїном відбудеться 29 жовтня о 12:00 біля ПКіС "Металург". Давайте разом проведемо його в останню дорогу, підтримаємо родину у ці скорботні дні.

Поховають Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна пам'ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

У Києві проходить церемонія прощання з нашим земляком

Переглядів 76

ПАМ’ЯТАЄМО…

Сьогодні, 28 жовтня 2024 року, у Києві проходить церемонія прощання з нашим земляком, захисником України підполковником Збройних Сил України Олександром Миколайовичем ПОЙДОЮ.

За свої 60 років життя Олександр Миколайович пройшов гідний і героїчний шлях, про який повинні знати і пам’ятати люди.

Народився Олександр 30 березня 1964 року у м. Вільногірськ Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Навчався у Вільногірській середній школі №4, а потім – у місцевому ПТУ за спеціальністю «Машиніст екскаватора вугільної та гірничорудної промисловості».

Після армійської служби розпочав свою трудову діяльність помічником машиніста екскаватора на місцевому ГМК. Потім працював у Верхньодніпровському ремонтно-будівельному спеціалізованому управлінні, на Вільногірському заводі електровакуумного скла.

У Вільногірському гірничо-металургійному технікумі отримав спеціальність «Електрообладнання промислових підприємств та установ». Працював інженером відділу збуту у ТОВ «Вільногірське скло», інженером відділу маркетингу ТОВ «Хімтек» у Вільногірську.

Олександр Миколайович завжди був активним і небайдужим громадянином своєї держави. Тому частину свого життя присвятив суспільно-політичній діяльності. Обирався депутатом Мишуринрізької сільської ради, працював помічником-консультантом у двох народних депутатів Верховної Ради України третього та четвертого скликання.

У 2006 році був обраний депутатом Вільногірської міської ради V скликання. Працював на посаді секретаря ради.

Олександр Миколайович завжди мав власну думку, виступав за незалежну і суверенну Україну, за її свободу і територіальну цілісність. Наш земляк без сумнівів і коливань долучився до подій Помаранчевої революції, Революції Гідності (2013 рік – входив у склад VIIIАфганської сотні), брав участь у спецопераціях, в АТО, займався волонтерською діяльністю. Про це свідчать його друзі і бойові побратими. З 2017 року очолював Подільську районну в місті Києві громадську організацію інвалідів війни, Збройних Сил України та учасників бойових дій.

З 24 лютого 2022 року воював на бучанському напрямку, був важко поранений. Але це не зупинило його боротьбу. Після лікування і реабілітації він продовжив служити в територіальній обороні Києва. Має відомчі і державні нагороди.

На жаль, 25 жовтня 2024 року після тривалої хвороби Олександр Миколайович ПОЙДА відійшов у вічність.

До останньої хвилини життя він залишився вірним військовій присязі і громадянському обов’язку. Честь і слава землякові.

Міський голова Володимир ВАСИЛЕНКО від імені Вільногірської міської територіальної громади висловлює щирі співчуття мамі покійного Любові Самойлівні, братові Сергію Миколайовичу, дітям, онукам, друзям і колегам Олександра Миколайовича по роботі з приводу великої втрати.

У ці години родина, бойові побратими, громадськість прощаються з Олександром Миколайовичом ПОЙДОЮ, ще одним Героєм нашої держави, сином нашої вільної і волелюбної держави.

Його прах упокоїться на Берковецькому кладовищі м. Київ біля могили його бойової супутниці і дружини Лариси. Таким було бажання воїна.

Вічна слава Герою і світла пам’ять!

Джерело Вільногірська міська рада

Дніпро сьогодні у жалобі.

Переглядів 65

Дніпро сьогодні у жалобі. У скорботі за тими, кого вбили росіяни, завдавши по місту ракетних ударів.

П'ять згублених життів... Співчуття рідним і близьким.

І ворог не вгамовується. Чотири рази атакував Нікопольщину. Застосовував дрони-камікадзе та РСЗВ «Ураган».

Цілив противник по райцентру та Марганецькій громаді. Пошкодження є на одному з підприємств. Та головне – без поранених.

За уточненою інформацією, вчора по допомогу лікарів звернулися 26-річна жінка та чоловік 36 років. Вони постраждали під час вечірнього обстрілу Нікополя. Їхній стан медики оцінюють як середній.

Ми втратили ще одного земляка

Переглядів 102

ПАМ’ЯТАЄМО…

У глибокій скорботі Вільногірська громада, адже внаслідок збройної агресії росії проти України ми втратили ще одного земляка – Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО. Ще одне життя українського громадянина, нашого захисника обірвала російська зброя.

Сергій народився 12 березня 2001 року в м. Вільногірськ Дніпропетровської області. Навчався у загальноосвітній школі №5. Після 9 класу продовжив навчання у Криворізькому автотранспортному коледжі за спеціальностю «механік автотранспорту».
Працював водієм у ЦГТТ філії «ВГМК» АТ «ОГХК», потім водієм-далекобійником.

27 вересня 2023 року Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО призвано на військову службу першим відділом Кам’янського РТЦК та СП м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Він був гранатометником в одному з аеромобільних батальйонів ЗСУ. Брав участь у захисті Куп’янська, Авдіївки, Бахмута.

17 жовтня 2024 року від командира військової частини, у якій служив Сергій, надійшло повідомлення про загибель нашого земляка у бою за територіальну цілісність і незалежність нашої держави в районі населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.

Це сталося 29 березня 2024 року…

Солдат Сергій ЖУКОТИНСЬКИЙ до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, Українському народові, громадянському обов’язку.

Схиляємо голови на знак пошани і світлої пам’яті про нашого земляка. Від всієї громади висловлюємо щирі співчуття мамі Сергія – Наталі Сергіївні, рідним, близьким воїна, його друзям і військовим побратимам.

22 жовтня о 12:00 годині на площі біля ПКіС «Металург» відбудеться церемонія прощання із нашим земляком. Запрошуємо жителів громади взяти участь у жалобному заході, вшанувати подвиг Сергія і морально підтримати родину воїна.

Поховають Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна слава Героєві і світлий спомин!

Джерело Вільногірська міська рада

План перемоги. Основне

Переглядів 83

Президент Зеленський у Верховній Раді озвучив План перемоги. Основне:

• Запрошення України в НАТО ще до закінчення війни. За словами Зеленського, це стане «свідченням рішучості» і покаже, як партнери бачать Україну в «архітектурі безпеки».
• Зміцнення оборони. Пункт включає продовження операцій на території сосії та зняття обмежень щодо ударів по її території; виведення ППО, спільне з партнерами збиття російської авіації, розширення використання українських дронів і ракет; доступ до розвідданих партнерів.
• Стримування. Пункт передбачає розміщення комплексного неядерного пакета стримування, який захистить від агресії сосії і звузить її можливості.
• Розвиток стратегічно-економічного потенціалу України та посилення санкцій.
• Після закінчення війни українські військові можуть застосовувати свій досвід для зміцнення оборони НАТО та Європи. Контингент США зможуть замінити українські військові.

Другий, третій та четвертий пункти мають таємні додатки, які презентували партнерам.

За словами президента, якщо все «буде йти по плану», то війну можна закінчити до кінця 2025 року.

Джерело Цензор.НЕТ