Місто Вільногірськ своїм виникненням вдячне багатству надр краю, котрі відзначаються різноманітністю та унікальністю родовищ корисних копалин. 12 серпня 1956 року почалось будівництво першого щитового будинку.Цей день вважається Днем народження міста Вільногірська.
Першою вулицею майбутнього міста, яка отримала офіційну назву, була вулиця Степова, а саме селище протягом двох років не мало назви. Будову просто назвали БМУ-9 тресту "Дніпротяжбуд". Місто будувалося, але не мало своєї назви. Тільки 16 червня 1958 року з ініціативи секретаря партійної організації Кушнарьова О.А. селищу було надано назву Вільногірськ. В тому ж році селище отримало статус міста.
В травні 1960 року були проведені перші вибори до міської ради, до складу якої увійшли 15 народних депутатів. Першим головою Ради було обрано Кошика Онуфрія Антоновича. В 1964 році виконкомом було прийнято рішення про створення бюро ЗАГС.
В 1965 році Вільногірськ отримав статус міста районного підпорядкування; до міської Ради обрано 50 народних депутатів. Головою міськради стала Кудрявцева Ніна Карповна. В місті створено громадські організації: товариський суд, Раду ветеранів, вуличні та домові комітети.
В 1967 році за рішенням виконкому відведено земельну ділянку під будівництво заводу електровакуумного скла.
Вільногірська міська територіальна громада втратила ще одного свого жителя, гідного громадянина держави – Вадима Віталійовича БОЙКА.
Народився Вадим 23 січня 1964 року у місті Вільногірськ. Навчався у середній школі №2, а потім – у Дніпропетровському гірничому інституті (зараз НТУ «Дніпровська політехніка»). За фахом – інженер.
Вадим Віталійович працював на ТЕЦ Вільногірського ГМК, потім – в енергоцеху філії «ВГМК» АТ «ОГХК». Зарекомендував себе висококласним фахівцем, користувався певним авторитетом серед колег по роботі.
Був гарним батьком двох доньок, люблячим і лагідним дідусем для трьох онучок.
З початком широкомасштабної російської агресії 15 березня 2022 року його призвано Кам’янським РТЦК та СП у лави ЗСУ по мобілізації.
Старший лейтенант Вадим Віталійович БОЙКО командував взводом стрілецької роти однієї з військових частин Збройних Сил України.
07 січня 2023 року він героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України, її незалежність і суверенітет. Його земне життя обірвалося в районі населеного пункту Вербове Дніпропетровської області. Але через покоління, через роки він житиме у нашій пам’яті як один із справжніх Героїв цієї визвольної для нашого народу війни.
Висловлюємо глибокі співчуття рідним Вадима Віталійовича БОЙКА, його друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам.
Прощання із загиблим відбудеться у п’ятницю, 13 січня. Час зараз уточнюється і буде окреме оголошення. Поховають Вадима Віталійовича на Алеї Слави міського кладовища.
Просимо долучитися жителів громади до церемонії прощання і підтримати морально родину земляка.
Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 12.01.23 орієнтовно склали / The total combat losses of the enemy from 24.02.22 to 12.01.23 were approximately:
особового складу / personnel ‒ близько/ about 113990 (+430) осіб ліквідовано / persons were liquidated,
танків / tanks ‒ 3094 (+0) од,
бойових броньованих машин / APV ‒ 6159 (+0) од,
артилерійських систем / artillery systems – 2082 (+4) од,
РСЗВ / MLRS – 437 (+0) од,
засоби ППО / Anti-aircraft warfare systems ‒ 218 (+1) од,
літаків / aircraft – 285 (+0) од,
гелікоптерів / helicopters – 276 (+1) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня / UAV operational-tactical level – 1865 (+3),
крилаті ракети / cruise missiles ‒ 723 (+0),
кораблі /катери / warships / boats ‒ 17 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн/ vehicles and fuel tanks – 4826 (+0) од,
спеціальна техніка / special equipment ‒ 184 (+0).
Дані уточнюються / Data are being updated. Бий окупанта! Разом переможемо! Наша сила - в правді!/ Strike the occupier! Let's win together! Our strength is in the truth!