Війна рф проти України

У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка

Переглядів 225

ПАМ'ЯТАЄМО...

Важкий шлях до миру, до нашої перемоги. У громаду прийшла скорботна звістка про загибель ще одного нашого земляка, вільногірця Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА.

Народився Ігор у Вільногірську 22 серпня 1969 року. Навчався у середній школі №4. Все своє доросле життя працював на Вільногірському ГМК: на збагачувальній фабриці, потім у ЦГТТ (ГТВ).

Коли розпочалася широкомасштабна російська агресія проти України, Ігор Іванович вже 02 березня 2022 року був призваний першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області по мобілізації.

Молодший сержант Ігор КЛІЦЕНКО був водієм- механіком у славетній 17 танковій штурмовій бригаді. Брав участь у боях на Донеччині за Бахмут, Часів Яр, визволяв Херсон. Йому було 55. "Дєд", так називали його бойові побратими, був прикладом гідності, мужності, чуйності і фронтової дружби та взаємопідтримки.

19 жовтня 2024 року під час ведення бойових дій у населення у пункті Ольгівка Курської області рф наш земляк отримав поранення, несумісні з життям.

У воїна залишились: мама Валентина Семенівна, дружина Олена Геннадіївна, донька Анна, сестра Наталія. Не дочекався дідуся дворічний онучок...

Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним і близьким, друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам Ігоря Івановича.

Низький уклін землякові за стійкість і звитягу, за вірність рідній країні, за наш захист і наші життя.

Церемонія прощання з нашим воїном відбудеться 29 жовтня о 12:00 біля ПКіС "Металург". Давайте разом проведемо його в останню дорогу, підтримаємо родину у ці скорботні дні.

Поховають Ігоря Івановича КЛІЦЕНКА на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна пам'ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

У Києві проходить церемонія прощання з нашим земляком

Переглядів 219

ПАМ’ЯТАЄМО…

Сьогодні, 28 жовтня 2024 року, у Києві проходить церемонія прощання з нашим земляком, захисником України підполковником Збройних Сил України Олександром Миколайовичем ПОЙДОЮ.

За свої 60 років життя Олександр Миколайович пройшов гідний і героїчний шлях, про який повинні знати і пам’ятати люди.

Народився Олександр 30 березня 1964 року у м. Вільногірськ Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Навчався у Вільногірській середній школі №4, а потім – у місцевому ПТУ за спеціальністю «Машиніст екскаватора вугільної та гірничорудної промисловості».

Після армійської служби розпочав свою трудову діяльність помічником машиніста екскаватора на місцевому ГМК. Потім працював у Верхньодніпровському ремонтно-будівельному спеціалізованому управлінні, на Вільногірському заводі електровакуумного скла.

У Вільногірському гірничо-металургійному технікумі отримав спеціальність «Електрообладнання промислових підприємств та установ». Працював інженером відділу збуту у ТОВ «Вільногірське скло», інженером відділу маркетингу ТОВ «Хімтек» у Вільногірську.

Олександр Миколайович завжди був активним і небайдужим громадянином своєї держави. Тому частину свого життя присвятив суспільно-політичній діяльності. Обирався депутатом Мишуринрізької сільської ради, працював помічником-консультантом у двох народних депутатів Верховної Ради України третього та четвертого скликання.

У 2006 році був обраний депутатом Вільногірської міської ради V скликання. Працював на посаді секретаря ради.

Олександр Миколайович завжди мав власну думку, виступав за незалежну і суверенну Україну, за її свободу і територіальну цілісність. Наш земляк без сумнівів і коливань долучився до подій Помаранчевої революції, Революції Гідності (2013 рік – входив у склад VIIIАфганської сотні), брав участь у спецопераціях, в АТО, займався волонтерською діяльністю. Про це свідчать його друзі і бойові побратими. З 2017 року очолював Подільську районну в місті Києві громадську організацію інвалідів війни, Збройних Сил України та учасників бойових дій.

З 24 лютого 2022 року воював на бучанському напрямку, був важко поранений. Але це не зупинило його боротьбу. Після лікування і реабілітації він продовжив служити в територіальній обороні Києва. Має відомчі і державні нагороди.

На жаль, 25 жовтня 2024 року після тривалої хвороби Олександр Миколайович ПОЙДА відійшов у вічність.

До останньої хвилини життя він залишився вірним військовій присязі і громадянському обов’язку. Честь і слава землякові.

Міський голова Володимир ВАСИЛЕНКО від імені Вільногірської міської територіальної громади висловлює щирі співчуття мамі покійного Любові Самойлівні, братові Сергію Миколайовичу, дітям, онукам, друзям і колегам Олександра Миколайовича по роботі з приводу великої втрати.

У ці години родина, бойові побратими, громадськість прощаються з Олександром Миколайовичом ПОЙДОЮ, ще одним Героєм нашої держави, сином нашої вільної і волелюбної держави.

Його прах упокоїться на Берковецькому кладовищі м. Київ біля могили його бойової супутниці і дружини Лариси. Таким було бажання воїна.

Вічна слава Герою і світла пам’ять!

Джерело Вільногірська міська рада

Дніпро сьогодні у жалобі.

Переглядів 169

Дніпро сьогодні у жалобі. У скорботі за тими, кого вбили росіяни, завдавши по місту ракетних ударів.

П'ять згублених життів... Співчуття рідним і близьким.

І ворог не вгамовується. Чотири рази атакував Нікопольщину. Застосовував дрони-камікадзе та РСЗВ «Ураган».

Цілив противник по райцентру та Марганецькій громаді. Пошкодження є на одному з підприємств. Та головне – без поранених.

За уточненою інформацією, вчора по допомогу лікарів звернулися 26-річна жінка та чоловік 36 років. Вони постраждали під час вечірнього обстрілу Нікополя. Їхній стан медики оцінюють як середній.

Ми втратили ще одного земляка

Переглядів 224

ПАМ’ЯТАЄМО…

У глибокій скорботі Вільногірська громада, адже внаслідок збройної агресії росії проти України ми втратили ще одного земляка – Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО. Ще одне життя українського громадянина, нашого захисника обірвала російська зброя.

Сергій народився 12 березня 2001 року в м. Вільногірськ Дніпропетровської області. Навчався у загальноосвітній школі №5. Після 9 класу продовжив навчання у Криворізькому автотранспортному коледжі за спеціальностю «механік автотранспорту».
Працював водієм у ЦГТТ філії «ВГМК» АТ «ОГХК», потім водієм-далекобійником.

27 вересня 2023 року Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО призвано на військову службу першим відділом Кам’янського РТЦК та СП м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Він був гранатометником в одному з аеромобільних батальйонів ЗСУ. Брав участь у захисті Куп’янська, Авдіївки, Бахмута.

17 жовтня 2024 року від командира військової частини, у якій служив Сергій, надійшло повідомлення про загибель нашого земляка у бою за територіальну цілісність і незалежність нашої держави в районі населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.

Це сталося 29 березня 2024 року…

Солдат Сергій ЖУКОТИНСЬКИЙ до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, Українському народові, громадянському обов’язку.

Схиляємо голови на знак пошани і світлої пам’яті про нашого земляка. Від всієї громади висловлюємо щирі співчуття мамі Сергія – Наталі Сергіївні, рідним, близьким воїна, його друзям і військовим побратимам.

22 жовтня о 12:00 годині на площі біля ПКіС «Металург» відбудеться церемонія прощання із нашим земляком. Запрошуємо жителів громади взяти участь у жалобному заході, вшанувати подвиг Сергія і морально підтримати родину воїна.

Поховають Сергія Валерійовича ЖУКОТИНСЬКОГО на Алеї Слави міського кладовища.

Вічна слава Героєві і світлий спомин!

Джерело Вільногірська міська рада

План перемоги. Основне

Переглядів 215

Президент Зеленський у Верховній Раді озвучив План перемоги. Основне:

• Запрошення України в НАТО ще до закінчення війни. За словами Зеленського, це стане «свідченням рішучості» і покаже, як партнери бачать Україну в «архітектурі безпеки».
• Зміцнення оборони. Пункт включає продовження операцій на території сосії та зняття обмежень щодо ударів по її території; виведення ППО, спільне з партнерами збиття російської авіації, розширення використання українських дронів і ракет; доступ до розвідданих партнерів.
• Стримування. Пункт передбачає розміщення комплексного неядерного пакета стримування, який захистить від агресії сосії і звузить її можливості.
• Розвиток стратегічно-економічного потенціалу України та посилення санкцій.
• Після закінчення війни українські військові можуть застосовувати свій досвід для зміцнення оборони НАТО та Європи. Контингент США зможуть замінити українські військові.

Другий, третій та четвертий пункти мають таємні додатки, які презентували партнерам.

За словами президента, якщо все «буде йти по плану», то війну можна закінчити до кінця 2025 року.

Джерело Цензор.НЕТ

Терміново здійснюється збір для госпіталів Запоріжжя.

Переглядів 206

Шановна громадо!

Терміново здійснюється збір для госпіталів Запоріжжя.

БФ «Злагода» спільно з ГО «МИ МАСШТАБУЄМО ДОБРО» просять долучитися до збору необхідного для наших поранених військових.

Потрібно:

• продукти харчування швидкого приготування: «Мівіна», каші, чай, кофе, консерви, сухе печиво, снеки, сухарі, вафлі;
• овочі: картопля, морква, цибуля та інше;
• білизна: труси, майки від 48 розміру;
• одяг: футболки, спортивні штани, кофти (бажано від 48 розміру), шкарпетки. Одяг може бути і б/в.

Збір здійснюється на базі офісу ГО «МИ МАСШТАБУЄМО ДОБРО» по вул.Захисників України, 9.

Телефон для довідок і зв’язку: +380662331105, Лілія ХРУСТАЛЬОВА.

Відправлення вантажу заплановане на 04.10.2024 року.

Долучайтесь до збору. Це стосується кожного.
Підтримаємо наших захисників разом!

Джерело Вільногірська міська рада

Під час курської операції загинув житель Вільногірська

Переглядів 201

ПАМ’ЯТАЄМО…

У кривавих боях російсько-української війни гинуть сини і доньки нашої держави. Ще одна страшна втрата і в нашій громаді, ще одне життя обірвали ворожі снаряди. Під час курської операції загинув житель Вільногірська Роман Анатолійович ЛЕВЧЕНКО.

Народився Роман 16 серпня 1985 року в нашому місті. По завершенню навчання у Вільногірській середній школі №5 працював на гірничо-металургійному комбінаті озеленювачем, згодом освоїв професії електрика і слюсаря. Потім перевівся на ТОВ «Склянний Альянс». Працював слюсарем-ремонтником у составному цеху.

Завжди був життєрадісним, позитивним як вдома, так і на роботі. Мав дружину, мріяв про дитину. Захоплювався механікою, малюванням, кресленням. Але все змінила війна…

03.05.2024 року Роман був призваний на військову службу по мобілізації першим відділом у місті Верхньодніпровську Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області. Звичайний робітник став солдатом, пішов захищати суверенітет рідної країни. Пройшов військову підготовку на території області, ще місяць – за кордоном.
За своє зовсім коротке воєнне життя бив ворога на Торецькому напрямку, в Сумській області.

24 серпня 2024 року він загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області рф.

«Я повернуся!» - такими були його останні слова дружині Олені. Він обов’язково повернеться до нас у віршах і прозі, уві снах і фільмах. Той подвиг, який здійснили тисячі наших співвітчизників під час незнаною за жорстокістю війни, залишиться в історії світу навіки.

Від усієї громади висловлюємо щирі співчуття дружині і сестрі Романа Анатолійовича, всім його друзям, колегам по роботі, бойовим побратимам. Він назавжди залишиться в пам’яті народній як Герой, який віддав власне життя за мир і спокій в країні, за свободу і незалежність Українського народу. Низький йому уклін і наша шана.

Романа Анатолійовича ЛЕВЧЕНКА поховають на Алеї Слави міського кладовища.
Церемонія прощання відбудеться 24 вересня 2024 року о 12:00 на площі перед ПК і С «Металург». Просимо мешканців громади віддати данину шани воїну і взяти участь у церемонії прощання.

Вічна слава Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

Життя ще одного захисника України обірвала війна.

Переглядів 228

ПАМ’ЯТАЄМО…

Вільногірська громада знову у жалобі. Життя ще одного захисника України обірвала війна.

Руслан Юрійович БІДА ніколи не бував у Вільногірську. Він народився 26 жовтня 1988 року у місті Попасна Сєвєродонецького району Луганської області.

Закінчив там загальноосвітню школу №25, професійно-технічне училище №85. Здобув професію різника по металу. За фахом працював на місцевому вагонно-ремонтному заводі.

У результаті військових дій, які розгорталися в тих краях, виїхав працювати в місто Балаклея Харківської області. А батьки воїна, Людмила Олександрівна та Юрій Федорович, теж вимушені були рятуватись, залишити рідне місто. Вони виїхали з міста Попасна у березні 2022 року і мешкають у Вільногірську як внутрішньо переміщені особи.

18 травня 2024 року Ізюмським РТЦК та СП Харківської області їхнього сина було призвано на військову службу по мобілізації.

Руслан Юрійович пройшов військову підготовку в Чернігівській та Сумській областях. Далі розпочалась військова служба.

Під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій поблизу населеного пункту Руская Конопелька Курської області рф отримав важке поранення.

На жаль, врятувати життя солдатові медики не змогли. Він помер у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Київ 25 серпня 2024 року.

Вся Вільногірська громада висловлює глибокі співчуття батькам і сестрі Руслана БІДИ, його бойовим побратимам.

Низькій уклін Героєві за подвиг в ім’я Українського народу, в ім’я незалежності і територіальної цілісності нашої батьківщини.

Батьки воїна прийняли рішення поховати сина на Алеї Слави нашого міського кладовища.

Прощання із Русланом Юрійовичем БІДОЮ відбудеться у середу, 04 вересня 2024 року, о 12:00 на площі перед ПКіС «Металург». Запрошуємо жителів громади взяти участь у церемонії прощання, морально підтримати батьків воїна.

Вічна слава і світлий спомин захисникові!

Джерело Вільногірська міська рада