Війна рф проти України

Скорботна звістка сколихнула Вільногірську громаду

Переглядів 77

ПАМ’ЯТАЄМО…

Скорботна звістка сколихнула Вільногірську громаду: виконуючи обов’язки військової служби, загинув уродженець міста Вільногірськ Сергій Миколайович ГРІНЧЕНКО.

Сергій народився 11 липня 1973 року. Після закінчення середньої школи навчався у Дніпропетровському коледжі автоматики і телемеханіки, де здобував знання та професійні навички. Після навчання працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, де присвячував себе роботі.

Окрім основної роботи, Сергій Миколайович займався виготовленням меблів на замовлення. Це було його улюблене заняття, справа, що приносила йому задоволення. Він любив створювати щось власними руками, вкладав у кожен виріб свою майстерність, старанність і частку душі.

Згодом його життєвий шлях був пов’язаний із захистом України.

27 червня 2025 року першим відділом Кам’янського РТЦК та СП Дніпропетровської області його було призвано на військову службу по мобілізації. Служив гранатометником одного з батальйонів охорони військової частини Т0940 Державної спеціальної служби транспорту.

Вірний Військовій присязі, відданий Українському народові, 24 жовтня 2026 року наш земляк загинув у місті Харків внаслідок ураження ворожим БпЛА.

Донька воїна з болем зазначає: «Його життя обірвалося, але пам’ять про нього назавжди залишиться з нами. Він назавжди буде нашим батьком, рідною людиною, яку неможливо забути. Його ім’я житиме в наших серцях, а пам’ять про нього передаватиметься з покоління в покоління».

Висловлюємо глибокі співчуття рідним солдата, його друзям, колегам, військовим побратимам.
Низький уклін Сергію Миколайовичу за мужність і звитягу у боротьбі з російським агресором за суверенітет і територіальну цілісність України. Пам’ять про нього житиме у віках.

За бажанням його рідних, прощання із воїном та поховання відбудеться 31 жовтня 2026 року о 12:00 на кладовищі в с. Дідове Кам’янського району Дніпропетровської області.

Вічна і світла пам’ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

30 жовтня у Дніпрі оголосили днем жалоби

Переглядів 64

30 жовтня у Дніпрі оголосили днем жалоби

 Місто вшанує пам’ять загиблих від російських атак. Лише сьогодні внаслідок удару по залізничному вокзалу загинули 14 людей, ще дев’ятеро — від обстрілів протягом жовтня.

Відповідне розпорядження підписав міський голова Борис Філатов.

Терміново потрібні донори!

Переглядів 84

Друзі, прошу відгукнутись !

🆘Обласному центру крові ( м.Кам'янське ) терміново потрібні донори!

Після ворожої атаки на залізничний вокзал Дніпра потрібна кров для поранених.

📌 Не забудьте взяти із собою:
🪪 Паспорт та ідентифікаційний код.

📍 Центр крові м. Кам’янське, вул. Інститутська, 6
📞 068 687 80 92
⏰Пн-Сб 8:00-13:00

Джерело Вільногірська міська рада

Жахливий російський удар по залізничному вокзалу в Дніпрі

Переглядів 87

Жахливий російський удар по залізничному вокзалу в Дніпрі. Росіяни атакували дроном перон, де стояли звичайна приміська електричка та регулярний пасажирський потяг. На жаль, станом на зараз відомо про 13 загиблих. Мої співчуття рідним і близьким. Ще десять людей постраждали. Необхідні служби залучені на місці.

Скільки таких терористичних ударів нанесла Росія по наших людях вже після зняття санкцій із деяких російських олігархів та енергетики замість того, щоб піти на деескалацію. Саме тому Україна завжди говорить, що потрібні справедливі й рішучі дії Америки і Європи на російську ескалацію: санкції проти Москви та її воєнної машини не повинні слабшати, поки триває ця російська війна. Час нових, сильніших санкційних кроків ЄС, Америки та G7. Дякую всім, хто готовий допомагати так.

Життя, яке обірвалося надто рано…

Переглядів 116

ПАМ’ЯТАЄМО…

Поляков Іван Костянтинович. Життя, яке обірвалося надто рано…

Іван народився 21 серпня 1994 року. Навчався у Вільногірській школі №2, потім — у Вільногірському металургійному коледжі, а згодом — у Дніпропетровському національному гірничому університеті.

Він був молодим чоловіком, який шукав своє місце в житті, хотів працювати, розвиватися, будувати майбутнє. Не все складалося легко, але Іван не цурався праці — працював на утепленні квартир.
Він мав багато друзів, був веселим, енергійним, душею компанії, справжнім заводієм. Любив життя, любив спілкування, мріяв мандрувати й пізнавати світ. Часто говорив: «Треба жити, треба десь мандрувати…»

І здавалося, що попереду ще стільки доріг, зустрічей, радості й нездійснених поки що мрій…
Та 26 вересня Івана забрали до війська, а вже 1 жовтня в навчальній частині за трагічних обставин обірвалося його життя.

Для всіх, хто знав Івана, це стало шоком. Важко повірити, важко прийняти, важко знайти слова, коли молоде життя раптом зупиняється, залишаючи по собі стільки болю та запитань…
А вдома залишилися мама, два брати, бабуся і малесенька племінниця. І тепер особливо боляче думати про те, що всій родині доведеться вчитися жити з цією втратою. Рідним так бракуватиме його голосу, усмішки, допомоги й просто присутності.

Йому було лише 32 роки… Вік, коли життя мало б розквітати, коли ще стільки планів, надій і мрій. Він хотів жити, мандрувати, бачити світ… Хотів звичайного людського щастя.

Чому все сталося саме так? Що переживав Іван у ті останні дні? Ці запитання залишаються болем для всіх, хто його любив і знав. Хочеться вірити, що всі обставини цієї трагедії будуть належним чином з’ясовані.

Іване… Ти залишився у пам’яті своїх друзів веселим, щирим, життєрадісним хлопцем, який умів запалити навколо себе інших. Ти залишився в серцях рідних люблячим онуком, сином і братом.

Найважче — це коли людина йде, а любов до неї залишається. Коли бабуся чекає, мама пам’ятає, брати сумують, а друзі не можуть повірити, що тебе більше немає…

Світла пам’ять тобі, Іване.
Нехай спочиває твоя душа, а рідним вистачить сил пережити цей невимовний біль.

Поховають Івана Костянтиновича ПОЛЯКОВА на Алеї Слави міського кладовища.
Про дату і час прощання із земляком буде окреме повідомлення.

Джерело Вільногірська міська рада

Церемонія прощання з вільногірцем який загинув за незалежність

Переглядів 129

Шановна громадо!

У четвер, 22 жовтня 2026 року, о 12:00 відбудеться церемонія прощання з вільногірцем Миколою Сергійовичем НОРЕНКОМ, який загинув за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

Запрошуємо жителів громади взяти участь у скорботному заході, підтримати родину Героя.

Джерело Вільногірська міська рада

На щиті повертається з війни наш земляк

Переглядів 129

ПАМ’ЯТАЄМО…

Ще одна чорна звістка надійшла від військових у Вільногірську громаду: на щиті повертається з війни наш земляк, солдат Збройних Сил України Микола Сергійович НОРЕНКО.

Микола народився у Вільногірську 19 листопада 1992 року. Базову середню освіту здобував у загальноосвітній школі №5 та вечірній школі.

Працював по найму на підприємствах Кам’янського та Вільногірська.

За характером спокійний, добрий, чуйний, він дуже любив займатися сільським господарством, мріяв про фермерську діяльність. Але війна внесла свої корективи у його долю.

09 січня 2026 року Микола Сергійович НОРЕНКО був призваний першим відділом Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області на військову службу по мобілізації. Після навчання служив гранатометником та оператором БпЛА в одній з військових частин ЗСУ.

28 травня 2026 року під час виконання одного з бойових завдань зник безвісти. Це сталося поблизу населеного пункту Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області… Після проведення відповідних слідчих дій встановлено, що солдат загинув на полі бою, і 28 травня відтепер є датою його смерті.

Низький уклін воїну за його ратний подвиг, за наш захист, за мужню і незламну боротьбу проти російського агресора.

Від всієї громади висловлюємо глибокі співчуття мамі солдата – Олені Олексіївні, сестрі Марії, племінникам, всім рідним, друзям та військовим побратимам Миколи Сергійовича.

Поховають його на міському кладовищі поряд із старшим братом. Це волевиявлення родини воїна.

Після вирішення всіх організаційних питань буде окреме повідомлення про дату і час прощання із нашим земляком.

Вічна слава Героєві!

Джерело Вільногірська міська рада

На щиті повертається у рідне місто наш земляк

Переглядів 158

ПАМ’ЯТАЄМО…

На щиті повертається у рідне місто наш земляк, солдат Збройних Сил України Дмитро Едуардович ЖОРНИК.

Дмитро народився 23 квітня 1986 року у Вільногірську. Після закінчення загальноосвітньої школи №3 вивчився на механіка в місцевому технікумі. Вищу освіту за фахом отримав у Національній металургійній академії в місті Дніпро.

Трудову кар’єру розпочинав в обласному центрі, потім вирішив повернутися у Вільногірськ. Працював на руднику філії «Вільногірський ГМК» АТ «ОГХК».

У липні 2026 року Дмитро Едуардович ЖОРНИК був призваний на військову службу по мобілізації. Після курсу навчання виконував бойові завдання на Харківському напрямку.

08 жовтня 2026 року помер поблизу населеного пункту Співаківка Ізюмського району Харківської області. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши свій військовий і громадянський обов’язок.

Життєрадісний, енергійний, товариський – саме таким він залишиться у пам’яті чисельних друзів і бойових побратимів.

Низький уклін мамі воїна – Тетяні Юхимівні, за гідне виховання сина. У ці гіркі години ми всі разом із нею. Від всієї громади висловлюємо глибокі співчуття близьким, рідним, друзям, колегам Дмитра.

Поховають Дмитра Едуардовича ЖОРНИКА на Алеї Слави міського кладовища.

Прощання з нашим Захисником відбудеться у четвер, 15 жовтня, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС "Металург". Просимо жителів громади взяти участь у скорботному заході, вшанувати воїна і підтримати маму Дмитра.

Вічна і світла пам’ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада