Війна рф проти України

Життя, яке обірвалося надто рано…

Переглядів 79

ПАМ’ЯТАЄМО…

Поляков Іван Костянтинович. Життя, яке обірвалося надто рано…

Іван народився 21 серпня 1994 року. Навчався у Вільногірській школі №2, потім — у Вільногірському металургійному коледжі, а згодом — у Дніпропетровському національному гірничому університеті.

Він був молодим чоловіком, який шукав своє місце в житті, хотів працювати, розвиватися, будувати майбутнє. Не все складалося легко, але Іван не цурався праці — працював на утепленні квартир.
Він мав багато друзів, був веселим, енергійним, душею компанії, справжнім заводієм. Любив життя, любив спілкування, мріяв мандрувати й пізнавати світ. Часто говорив: «Треба жити, треба десь мандрувати…»

І здавалося, що попереду ще стільки доріг, зустрічей, радості й нездійснених поки що мрій…
Та 26 вересня Івана забрали до війська, а вже 1 жовтня в навчальній частині за трагічних обставин обірвалося його життя.

Для всіх, хто знав Івана, це стало шоком. Важко повірити, важко прийняти, важко знайти слова, коли молоде життя раптом зупиняється, залишаючи по собі стільки болю та запитань…
А вдома залишилися мама, два брати, бабуся і малесенька племінниця. І тепер особливо боляче думати про те, що всій родині доведеться вчитися жити з цією втратою. Рідним так бракуватиме його голосу, усмішки, допомоги й просто присутності.

Йому було лише 32 роки… Вік, коли життя мало б розквітати, коли ще стільки планів, надій і мрій. Він хотів жити, мандрувати, бачити світ… Хотів звичайного людського щастя.

Чому все сталося саме так? Що переживав Іван у ті останні дні? Ці запитання залишаються болем для всіх, хто його любив і знав. Хочеться вірити, що всі обставини цієї трагедії будуть належним чином з’ясовані.

Іване… Ти залишився у пам’яті своїх друзів веселим, щирим, життєрадісним хлопцем, який умів запалити навколо себе інших. Ти залишився в серцях рідних люблячим онуком, сином і братом.

Найважче — це коли людина йде, а любов до неї залишається. Коли бабуся чекає, мама пам’ятає, брати сумують, а друзі не можуть повірити, що тебе більше немає…

Світла пам’ять тобі, Іване.
Нехай спочиває твоя душа, а рідним вистачить сил пережити цей невимовний біль.

Поховають Івана Костянтиновича ПОЛЯКОВА на Алеї Слави міського кладовища.
Про дату і час прощання із земляком буде окреме повідомлення.

Джерело Вільногірська міська рада

Церемонія прощання з вільногірцем який загинув за незалежність

Переглядів 127

Шановна громадо!

У четвер, 22 жовтня 2026 року, о 12:00 відбудеться церемонія прощання з вільногірцем Миколою Сергійовичем НОРЕНКОМ, який загинув за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

Запрошуємо жителів громади взяти участь у скорботному заході, підтримати родину Героя.

Джерело Вільногірська міська рада

На щиті повертається з війни наш земляк

Переглядів 126

ПАМ’ЯТАЄМО…

Ще одна чорна звістка надійшла від військових у Вільногірську громаду: на щиті повертається з війни наш земляк, солдат Збройних Сил України Микола Сергійович НОРЕНКО.

Микола народився у Вільногірську 19 листопада 1992 року. Базову середню освіту здобував у загальноосвітній школі №5 та вечірній школі.

Працював по найму на підприємствах Кам’янського та Вільногірська.

За характером спокійний, добрий, чуйний, він дуже любив займатися сільським господарством, мріяв про фермерську діяльність. Але війна внесла свої корективи у його долю.

09 січня 2026 року Микола Сергійович НОРЕНКО був призваний першим відділом Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області на військову службу по мобілізації. Після навчання служив гранатометником та оператором БпЛА в одній з військових частин ЗСУ.

28 травня 2026 року під час виконання одного з бойових завдань зник безвісти. Це сталося поблизу населеного пункту Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області… Після проведення відповідних слідчих дій встановлено, що солдат загинув на полі бою, і 28 травня відтепер є датою його смерті.

Низький уклін воїну за його ратний подвиг, за наш захист, за мужню і незламну боротьбу проти російського агресора.

Від всієї громади висловлюємо глибокі співчуття мамі солдата – Олені Олексіївні, сестрі Марії, племінникам, всім рідним, друзям та військовим побратимам Миколи Сергійовича.

Поховають його на міському кладовищі поряд із старшим братом. Це волевиявлення родини воїна.

Після вирішення всіх організаційних питань буде окреме повідомлення про дату і час прощання із нашим земляком.

Вічна слава Героєві!

Джерело Вільногірська міська рада

На щиті повертається у рідне місто наш земляк

Переглядів 147

ПАМ’ЯТАЄМО…

На щиті повертається у рідне місто наш земляк, солдат Збройних Сил України Дмитро Едуардович ЖОРНИК.

Дмитро народився 23 квітня 1986 року у Вільногірську. Після закінчення загальноосвітньої школи №3 вивчився на механіка в місцевому технікумі. Вищу освіту за фахом отримав у Національній металургійній академії в місті Дніпро.

Трудову кар’єру розпочинав в обласному центрі, потім вирішив повернутися у Вільногірськ. Працював на руднику філії «Вільногірський ГМК» АТ «ОГХК».

У липні 2026 року Дмитро Едуардович ЖОРНИК був призваний на військову службу по мобілізації. Після курсу навчання виконував бойові завдання на Харківському напрямку.

08 жовтня 2026 року помер поблизу населеного пункту Співаківка Ізюмського району Харківської області. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши свій військовий і громадянський обов’язок.

Життєрадісний, енергійний, товариський – саме таким він залишиться у пам’яті чисельних друзів і бойових побратимів.

Низький уклін мамі воїна – Тетяні Юхимівні, за гідне виховання сина. У ці гіркі години ми всі разом із нею. Від всієї громади висловлюємо глибокі співчуття близьким, рідним, друзям, колегам Дмитра.

Поховають Дмитра Едуардовича ЖОРНИКА на Алеї Слави міського кладовища.

Прощання з нашим Захисником відбудеться у четвер, 15 жовтня, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС "Металург". Просимо жителів громади взяти участь у скорботному заході, вшанувати воїна і підтримати маму Дмитра.

Вічна і світла пам’ять Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

Церемонія прощання з нашим полеглим Захисником

Переглядів 120

Шановна громадо!

У середу, 07 жовтня 2026 року, о 12:00 на площі Героїв перед ПКіС «Металург» відбудеться церемонія прощання з нашим полеглим Захисником Андрієм Анатолійовичем ЦИМБАЛОМ.

Запрошуємо взяти участь у скорботному заході, вшанувати подвиг земляка і підтримати його родину.

Джерело Вільногірська міська рада

Ще одна страшна втрата для всієї громади.

Переглядів 110

ПАМ’ЯТАЄМО…

Під час захисту України від російської навали загинув вільногірець Андрій Анатолійович ЦИМБАЛ. Ще одна страшна втрата для всієї громади. Найбільша – для матері, у якої ця війна забрала двох синів.

Народився Андрій у місті Дніпро 20 лютого 1975 року. 1977 року сім’я переїхала у м. Вільногірськ. Навчався у Вільногірській середній школі №5, згодом – у місцевому професійно-технічному училищі здобув професію машиніста екскаватора.

Після проходження служби у ВМФ розпочав трудову діяльність на руднику Вільногірського ГМК помічником машиніста екскаватора. Згодом перейшов на збагачувальну фабрику, на дільницю зневоднення пісків.

У березні 2022 року Андрій Анатолійович був призваний першим відділом у м.Верхньодніпровськ Кам'янського РТЦК та СП Дніпропетровської області по мобілізації.

З честю виконував бойові завдання на різних напрямках. Під містом Торецьк був важко поранений, і за станом здоров’я його комісували. Але наш земляк прийняв мужнє і виважене рішення – залишитися у лавах Збройних Сил України.

У родину воїна увірвалося горе: на фронті загинув його молодший брат, Артем Парфьонов. Андрій на законних підставах мав змогу звільнитися з лав ЗСУ, але вирішив продовжувати службу.

За час служби відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Кращий сержант (старшина) ЗСУ», медаллю «За військову звитягу».

29 вересня 2026 року Андрій Анатолійович ЦИМБАЛ загинув внаслідок ураження ударним БпЛА ворога типу «Ланцет»в населеному пункті Артемівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Для всієї родини, батьків, близьких він завжди був надійною пристанню, міцним плечем з доброю люблячою душею. Для всіх нас це непоправна втрата.

Від всієї громади висловлюємо глибокі щирі співчуття мамі Героя, донечці, дружині, всім близьким, друзям, колегам по роботі, військовим побратимам.

Поховають воїна на Алеї Слави міського кладовища.

Про дату і час прощання буде окреме повідомлення.

Вічна слава Герою!

Джерело Вільногірська міська рада

У Синельниковому сьогодні День жалоби

Переглядів 131

Вони мали мирні професії. Прийшли на роботу і не повернулися додому через російську атаку.

Ворожий дрон поцілив по мирному підприємству. Забрав три життя.

Терор проти цивільних. Полювання на дорослих і дітей. Це неможливо забути. І неможливо пробачити.

Сьогодні Синельникове у жалобі. Разом із містом голови схиляє вся Дніпропетровщина.

Світла памʼять тим, чиї життя забрала Росія.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблим.

Джерело Олександр Ганжа / Дніпропетровська ОДА (ОВА)

Ворог ударив по середмістю Дніпра.

Переглядів 97

upd 2026-09-28 14:00

‼️До 15 зросла кількість поранених через атаку росіян на Дніпро.

Дві жінки госпіталізовані. Їхній стан медики оцінюють як середньої тяжкості.

2026 09-28 12:57 Троє людей загинули через атаку росіян на Дніпро.

Щонайменше 12 дістали поранень.

Медики надають усім необхідну допомогу.

Джерело Олександр Ганжа / Дніпропетровська ОДА (ОВА)